Евмен II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Евмен II
дав.-гр. Εὐμένης Βʹ
Young Commander MAN Napoli Inv5588.jpg
Басилевс Пергама
Початок правління: 197 до н. е.
Кінець правління: 159 до н. е.
Попередник: Аттал I Сотер
Наступник: Аттал II
Дата народження: 221 до н. е.
Країна: Пергамська держава
Дружина: Стратоніка Пергамська
Діти: Аттал III, Арістонік
Династія: Атталіди
Батько: Аттал I Сотер
Мати: Аполлоніда

Евмен II (дав.-гр. Εὐμένης Β', 221 — 159 р. до н. е.) — володар Пергама у 197 — 159 р. до н. е., син Аттала I Сотера.

Біографія[ред.ред. код]

В 195 р. до н. е. допоміг римлянам в війні проти спартанского тирана Набіса, у відповідь Рим зголосився разом з Евменом боротися проти Антіоха III. У 191 р. до н. е. з'єднавшись з римською ескадрою в Егіні, Евмен II відплив до берегів Анатолії і біля Фокеї завдав поразки сирійському флоту[1]. Під час вирішальної битви з Антіохом III при Магнесії (190 р. до н. е.) Евмен II взяв на себе командування лівим флангом союзних військ, відбив атаку серпоносних колісниць і завдав нищівного удару, який забезпечив перемогу[2]. За Апамейським миром приєднав до Пергама Херсонес Фракійський, Лісімахію[3] і усі азійські володіння Селевкідів на північ від Тавру, за винятком Лікії і частини Карії[4].

Перетворивши Пергам на найбільшу і найпотужнішу державу Анатолії, взявся за розбудову столиці. Звів новий акрополь, величний вівтар, присвячений перемогам свого батька Аттала I, створив Пергамську бібліотеку, облаштував парк у Нікіфорії[5].

У 183 р. до н. е. завдав поразки віфінському царю Прусію I і приєднав до Пергаму Фригію. Наступного року втягнувся у війну з понтійським царем Фарнаком I, що тривала до 179 р. до н. е. і завершилася визнанням влади Евмена II над Галатією. В 175 р. до н. е. вигнав узурпатора Геліодора і передав владу над державою Селевкідів Антіоху IV.

В 172 р. до н. е. відвідав Рим, намагаючись схилити союзника до війни з македонським царем Персеєм[6]. Македонці вшлаштували замах на Евмена II, коли той відвідував Дельфи, проте цар дивом залишився живим. Коли римляни таки розпочали війну з Персеєм, Евмен II прибув до Фессалії із власним загоном та фактично врятував римлян після поразки під Сікурією[7]. Згодом однак Персей почав зазнавати поразки і навіть звернувся до Евмена II за підтримкою. Пергамський цар відмовив, запропонувавши натомість посередництво в перемовинах з римлянами, запросивши за цю «послугу» 1500 талантів. Персей пошкодував грошей, але римляні почали ставитися до пергамського володаря з підозрою. Від капітуляції Македонії Евмен II нічого не отримав, а коли проти нього повстали галати — Рим не лише не надав допомогу, але й змусив надати Галатії самостійність (166 р. до н. е.).

Сім'я та діти[ред.ред. код]

На передодні Сирійської війни басилевс Антіох III Великий запропонував свою дочку у дружини Евмену II, намагаючись таким чином укласти союз проти Риму. Але Евмен відмовив Антіоху та взяв у дружини Стратоніку, дочку каппадокійського царя Аріарата IV[8]. У цьому шлюбі народився син Аттал III. Також від наложниці мав сина Арістоніка, ватажка антиримського повстання[9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тіт Лівій, XXXVI, 42—45
  2. Тіт Лівій, XXXVII, 18, 33, 42, 43
  3. Тіт Лівій, XXXVIII, 39
  4. Полібій, XXI, 18, 24
  5. Страбон, Географія, XIII, 4, 2
  6. Аппіан, 9, Х1, 2—3
  7. Тіт Лівій, XLII, 16, 18, 59
  8. Аппіан, Римська історія, Сирійські справи, 5
  9. Юстін, Епітома Помпея Трога, XXXVI. Гл 4. 6.