Егейське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Егейське море
Aegeansea.jpg
Егейське море з космосу
Область Південна Європа
Розташування Середземне море
Площа 191 тисяча км²
Найбільша глибина 2 529 м
Середня глибина від 200 до 1000 м

Еге́йське мо́ре (грец. Αιγαίον πέλαγος, тур. Ege Denizi)) — напівзамкнене море в басейні Середземного моря, між півостровами Балканським і Малою Азією і островом Крит. Площа 191 тисяча км².

Омиває береги Греції і Туреччини. На північному сході через протоку Дарданелли з'єднується з Мармуровим морем і далі — через протоку Босфор з Чорним морем, на півдні — через декілька проток між островами — з Середземним морем. Багато островів (Північні і Південні Споради, Кіклади та інші).

Егейське море утворилося в результаті занурення в кінці пліоцену і в плейстоцені суші (Егеїди), залишками якої є численні острови (у зв'язку з цим море Егейське раніше називалося морем Архіпелагу).

Переважають глибини від 200 до 1000 м (найбільша 2 529 м на півдні). Течії в західній частині моря направлені на південь, в східній — на північ; їхня швидкість до 0,5—1 км/ч. Температура води на поверхні взимку 11—15°С, влітку 22—25 °С. На глибині понад 350 м температура води не змінюється протягом всього року (12—13 °C). Солоність 37,0—39,0‰. Припливи півдобові, їх величина від 30 до 60 см.

Розвинені рибальство (сардини, скумбрія, горбиль та інші), здобич губок, туризм.

Головні порти: Пірей, Салоніки (Греція), Ізмір (Туреччина).

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу[1]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[2].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Егейське море бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 560(рос.)

Посилання[ред.ред. код]