Едамаме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едамаме
Edamame on a bamboo bowl by yomi955.jpg
Походження Flag of Japan.svg Японія
Необхідні компоненти соєві боби[d]
Едамаме і японське пиво

Едамаме — варені у воді або на пару в стручках[a] незрілі соєві боби, популярна закуска японської кухні до пива та інших західних спиртних напоїв[1]. В Японії стручки зазвичай варять у солоній підсолодженій воді та подають без солі, в інших кухнях до едамаме подають сіль[2].

За межами Японії едамаме можна зустріти в Китаї, Індії, Малайзії, Індонезії[1]. У США словом «едамаме» називають зеленостручкову сою, яка продається у супермаркетах у замороженому вигляді.

Історія назви[ред. | ред. код]

Японська назва буквально означає «біб на стеблинці», едамаме зазвичай продавали ще прикріпленими до стебла.

Найперша письмова згадка слова «едамаме» датується 1275 р., чернець Нітірен написав пожертвувачу листа, в якому подякував за дар едамаме, залишений у храмі[3]. Перша згадка едамаме в хайку датується 1638 р.[4]. У XVIII ст. у період Едо (Токіо) проводився спеціальний ярмарок едамаме[2].

Китайський поет Лу Ю у збірці своїх творів 1175 р. згадує «коробочки бобів» (кит. трад. 豆莢, спр. 豆荚, піньїнь: dòujiá, акад. доуцзя), проте невідомо, чи відповідає це слово едамаме[3]. У Китаї листя сої їли під час голоду, 1406 року вийшла енциклопедія «Лікарські засоби на випадок біди» (кит. 救荒本草, піньїнь: jiùhuāng běncǎo) авторства Чжу СуЧжу Су[cs], в якій вказувалося, що в разі голоду допустимо вживати в їжу також зелені стручки[3]. 1620 року вперше було використано китайську назву едамаме — «волохатий біб» (кит. 毛豆, піньїнь: máodòu, акад. маодоу)[3].

В 1855—1856 рр. зелені стручки сої згадуються в кількох американських книгах[3]. У грудні 1890 р. крупнонасінний різновид сої «едамаме» привезена до США, через 25 років її згадують у звіті Мінсільгоспу США[5].

В японській мові для едамаме існує також назва «боби милування місяцем» (яп. 月見豆 цукімімаме)[1].

В Оксфордський словник англійської мови слово edamame увійшло 2003 року, у Словник Вебстера — 2008 р[6]. Перші едамаме, вирощені в Європі, з'явилися у Великій Британії у 2008 р.[7], незабаром експериментувати з цією культурою почали і в США[8].

Вирощування[ред. | ред. код]

Едамаме з Хего

2001 року в Японії під едамаме було використано 124 км² посівних земель[1]. Спершу найбільше едамаме вирощували в північній частині району Канто, в XXI ст. лідерами є префектури Сайтама, Тіба, Гумма, Ніїгата, Ямагата та Акіта[1].

Едамаме зазвичай збирають руками, щоб не пошкодити стебел[9]. Зелені стручки збирають до повного дозрівання, через 35-40 днів після початку цвітіння[10]. У зеленому насінні міститься більше сахарози, тому воно солодше, інші смакові речовини — глутамінова і аспарагінова кислоти та аланін[11][1].

Приготування[ред. | ред. код]

Стручки едамаме варять у гарячій воді або на парі; вода може бути солоною або з додаванням солі й цукру[12][1].

У деяких регіонах Японії едамаме розтирають на пасту з цукром і покривають нею данго[1][13].

Приготовлені стручки слід з'їсти свіжими, або заморозити, щоб уникнути втрати смаку[14].

Поживна цінність[ред. | ред. код]

Едамаме, як і інші продукти з сої, багаті білками, харчовими волокнами і такими речовинами як фолієва кислота, марганець, фосфор і вітамін K[15]. У 100 грамах едамаме міститься 361 мг омега-3-ненасичених жирних кислот і 1794 мг омега-6-ненасичених жирних кислот.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и 日本大百科全書.
  2. а б 世界大百科事典.
  3. а б в г д Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 7.
  4. «枝豆 [Edamame]» (Japanese). Nihon Kokugo Daijiten. Tokyo: Shogakukan. 2012. OCLC 56431036. Архів оригіналу за 2007-08-25. https://web.archive.org/web/20070825113418/http://rekishi.jkn21.com/. Процитовано 2012-06-06. 
  5. Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 8.
  6. «Edamame» (Japanese). Jōhō chishiki imidas. Tōkyō: Shūeisha. 2012. OCLC 297351993. Архів оригіналу за серпень 25, 2007. https://web.archive.org/web/20070825113418/http://rekishi.jkn21.com/. Процитовано 6 червня 2012. 
  7. Prince, Rose. British grown edamame beans arrive in supermarkets. The Telegraph. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 7 травня 2015. 
  8. Edamame: Is the future of American soy farmers' profits in edible soy beans for people?. Associated Press. 29 березня 2013. Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 4 серпня 2016. 
  9. Shanmugasundaram, S.; Masuda, Ryoichi; Tsou, S.C.S.; Hong, T.L. (1991). Vegetable Soybean Research Needs for Production and Quality Improvement. Taipei: Asian Vegetable Research and Development Center. с. 93, 97–99, & 109–112. ISBN 9789290580478. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 6 лютого 2016. 
  10. Fehr, W. R.; Caviness, C. E.; Burmood, D. T.; Pennington, J. S. (1971). Stage of Development Descriptions for Soybeans, Glycine Max (L.) Merrill. Crop Science 11 (6): 929–931. doi:10.2135/cropsci1971.0011183X001100060051x. 
  11. Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 496.
  12. Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 271.
  13. Shurtleff&Aoyagi, 2009, с. 52.
  14. Daley, Bill. Edamame. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015. 
  15. Edamame nutrition profile (frozen, unprepared). NutritionData. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 8 квітня 2010. 

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. В біологічній термінології плід рослин сімейства бобових позначається словом "однина: біб, множина: боби" в побутовому вживанні використовується слово "стручок". Насіння бобових в побуті називають «бобами».

Література[ред. | ред. код]