Едбальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едбальд
англ. Eadbald
Eadbaldobv.1.jpg
Народився невідомо
невідомо
Помер 20 січня 640
невідомо
Поховання Абатство святого Августина
Національність юти
Діяльність монарх
Титул король Кенту
Термін 616—640 роки
Попередник Етельберт I
Наступник Ерконберт
Ерменред
Конфесія христиняство
Рід Ескінги
Батько Етельберт I
Мати Берта Франкська
Брати, сестри  • Æthelburh of Kentd
У шлюбі з Емма Австразійська
Діти 2 сина і 1 донька

Едбальд або Еделвальд, Етелуалд (давн-англ. Auduarld, Eadbold, Edbaldus; ? — 20 січня 640) — король Кенту у 616640 роках. Похований у Кентерберійському абатстві.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з династії Ескінгів. Син Етельберта I, короля Кенту, та Берти (доньки Харіберта I, короля франків). Про дату народження нічого невідомо. Його було хрещено за ініціативою своїх батьків. У 604 році став підкоролем (subregulus) у Західному Кенті.

У 616 році після смерті Етельберта I посів трон Кенту. Спочатку повернувся до поганства і навіть одружився на власній мачусі між 616 та 618 роками. За це, за переказами хроністів, Едбальда було покарано періодичними нападами безумства і одержимістю нечистим духом.

Незабаром помер король Ессекса Себерт, залишивши після себе синів-поган. У результаті для християнства в англосаксонській Британії настали важкі часи. Багато священиків залишили острів. Хотів попрямувати за ними і архієпископ Лаврентій. Але за Бедою Преподобним вночі до архієпископа з'явився апостол Петро і піддав бичуванню. Наступного дня Лаврентій з'явився до Едбальду і показав королю сліди ударів. Сповнившись остраху, Едбальд прийняв християнство, після чого повернув з Франкського королівства священиків, що там сховалися, зокрема Меллітія, єпископа Лондонського (з 619 року — архієпископа Кентерберійського), і Юста, єпископа Рочестерського. Втім найпевніше це сталося під тиском Редвальда, короля Східної Англії, який був наймогутнішим англосаконським володарем (бретвальда). Разом з тим доволі швидко Едбальд став ревним християнином, що багато сприяв християнізації ютів в Кенті. Також підтримував християнство в Ессексі, де мав значний вплив, та в Сассексі.

У 625 році видав свою сестру Етельбергу за Едвіна, короля Нортумбрії. Умовою шлюбу за наполягання короля Кенту перед тим король Едвін прийняв хрещення. За цим відправив місіонерів до Нортумбрії задля хрещення тамтешніх знаті та містян.

До початку 630-х років йшов поступовий процес хрещення ютів, оскільки Едбальд не бажав насильно це робити (за прикладом континентальних володарів). У 624 році встановив листування з папою римським Боніфацій V. Також підтримував діяльність Гонорія, архієпископа Кентерберійського (з 627 року) з поширення католицького віросповідання не лише в Кенті, а й по всій Британії.

У 635 році король Едбальд заснував у Фолкстоні перший в Британії жіночий католицький монастир, де ігуменею стала його дочка Енсвіт. На основі християнства знайшов спільну мову з Анною, королем Східної Англії, їх союз було закріплено шлюбною угодою між сином Едбальда та донько Анни.

Водночас, використовуючи гарне географічне положення, налагодив торговельні зв'язки з Франкською державою, що приносили значний зиск королівській скарбниці. Також є першим Кентським королем, про якого відомо, що став карбувати монети скіллінги (в подальшому стали відомими як шилінги) та тимфани. Ці монети стали основою для інших монет англосаксонської Британії.

Едбальд помер у 640 році. Йому успадкували сини Ерконберт та Ерменред.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — ім'я невідоме

дітей не було

2. Дружина — Емма, донька Теодеберта II, короля Австразії

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yorke, Barbara (1990). Kings and Kingdoms of Early Anglo-Saxon England. London: Seaby. ISBN 1-85264-027-8.
  • Nicholas J. Higham: The convert kings: power and religious affiliation in early Anglo-Saxon England, Manchester University Press, 1997, ISBN 978-0-7190-4828-9.
  • D. P. Kirby: The Earliest English Kings, Routledge, 2000, ISBN 978-0-415-24211-0.