Едвардіанська епоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Періоди англійської історії
Англосаксонський 655–1066
Плантагенети 1154–1485
Тюдорівський 1485–1603
Єлизаветинська епоха 1558–1603
Стюарти 1603–1714
Яковіанський 1603–1625
Каролінський 1625–1649
Громадянська війна 1649–1660
Реставрація Стюартів 1660–1688
Георгіанський 1714–1811
Регентство 1811-1830
Вікторіанський 1837–1901
Едвардіанський 1901–1910
Король Едуард VII, що дав ім'я епосі

Едвардіанська епоха або Едвардіанський період в історії Сполученого Королівства — період правління Короля Едуарда VII з 1901 по 1910 рік, в який також іноді включають і кілька років після його смерті, що передували початку Першої світової війни.

Смерть Королеви Вікторії в січні 1901 року і сходження на престол її сина Едуарда знаменували кінець Вікторіанської епохи. У той час як Вікторія уникала зайвої публічності, Едуард був лідером серед законодавців мод, що перебувають під впливом мистецтва і віянь континентальної Європи. Ймовірно, цьому сприяла любов короля до подорожей. В цю епоху відбулися значні зрушення у політичному житті — верстви населення, чиї інтереси раніше були слабко представлені на політичній арені (різноробочі та жінки), стали вкрай політизовані[1]. У едвардіанський період часто включають і кілька років після смерті короля Едуарда в 1910 році, таким чином захоплюючи загибель «Титаніка» в 1912-му, початок Першої світової війни в 1914-му, закінчення війни з Німеччиною в 1918-му, або підписання Версальського договору в 1919-м.

Економіка[ред. | ред. код]

Едвардіанська епоха — це час миру і достатку. Впродовж неї не було значних спадів і повсюдно панував процвітання. Хоча темпи зростання британської економіки, фабричного виробництва і ВВП (але не ВВП на душу населення) поступилися першістю США і Німеччини, країна залишалася світовим лідером у торгівлі, фінансах і кораблебудуванні, а також мала сильні позиції в промисловому виробництві і видобутку руди[2]. Зростання промисловості сповільнилося, а еліти охоче віддавалися розваг, чим займалися підприємництвом. Однак слід виділити і значущі досягнення. Лондон був світовим фінансовим центром — набагато більш потужним і всеосяжним, ніж Нью-Йорк, Париж або Берлін. Британія мала величезні заморські капітали як у своїй офіційній Імперії, так і в Латинській Америці і на інших територіях. В її розпорядженні були акції найбільших холдингів в Сполучених Штатах, особливо в залізничній галузі. Всі ці багатства були надзвичайно важливими при забезпеченні безперебійних поставок в перші роки Світової Війни. Рівень життя, особливо серед міського населення, зростав. Робочі класи стали влаштовувати політичні протести, щоб їх голос був більш чітко чути в уряді, що, однак, не приводило до значних заворушень з економічних причин аж до 1908 року[3].

Суспільство і класи[ред. | ред. код]

Права жінок[ред. | ред. код]

У Едвардіанської Великій Британії був цілий великий соціальний клас слуг, в тому числі жіночої статі[4]. Вони часто отримували скромне утримання, але були забезпечені харчуванням і житлом, роками живучи в замкнених спільнотах і мало спілкуючись із зовнішнім світом.

Становище жінок не з вищого суспільства залишалося досить важким. Аборти були заборонені, як і частково контрацепція, жіноча прислуга і жінки з робітничого класу були відносно безправні. З-за того, що був добувачем і сприймався суспільством в першу чергу чоловік, боротьба з жіночої бідністю була ускладнена, і сама ця бідність часто невидима. Жінки Великої Британії в 1910-х роках в останній раз носили корсети у повсякденному житті і надягали довгі спідниці. З початком Першої Світової війни прийшла мода на укорочені спідниці, і колишній фасон не користувався більш популярністю[5].

Мода[ред. | ред. код]

Наука і техніка[ред. | ред. код]

Роберт Фалькон Скотт, не здійсненна надія Британії

З'являється авіація, від польоту братів Райт[6] в Америці до перетину Ла-Маншу Л. Блеріо. Автомобілі починають поширюватися не тільки серед ентузіастів або як предмети розкоші, але і як засоби пересування, хоч і дорогі. У зародковому вигляді існували підводний і ракетна техніка. Активно розвивалися в самій Великій Британії і її колоніях залізниці. Починає свою переможну ходу кінематограф. З початку 1900-х років суспільна думка Великої Британії прикута до полярних досліджень у Південній півкулі, в Антарктиді, у тому числі британськими експедиціями Скотта і Шеклтона. В результаті на заході епохи Південний полюс був підкорений Руалем Амундсеном, що випередив в полярній гонці британця Роберта Скотта, загиблого на зворотному шляху до своєї прибережної базі.

Тим часом з континенту приходили сенсаційні новини про роботів Ейнштейна, Планка і Резерфорда, а з 1901 року у Скандинавії почали присуджуватися Нобелівські премії. Першим нобелівським лауреатом Британської імперії став Рональд Росс, індійський лікар і паразитолог шотландського походження, отримав Нобелівську премію з фізіології і медицині в 1902 році за дослідження малярії[7].

Культура[ред. | ред. код]

Література і ЗМІ[ред. | ред. код]

Герберт Уеллс — один з основоположників жанру наукової фантастики

У Едвардіанську еру у Великій Британії жили і творили багато відомих письменників — Редьярд Кіплінг, Бернард Шоу, Джозеф Конрад, Джон Голсуорсі, Беатрікс Поттер, Саки, Герберт Уеллс, Едіт Уортон, і П. Р. Вудхауз. Паралельно велику частку книжкового ринку починають займати романи для простої публіки, які сьогодні відносять до бульварним.

З літературної критики того часу слід відзначити роботу Е. С. Бредлі[en] Shakespearean Tragedy (1904).

Масові газети, які мають великі тиражі і аудиторію і контрольовані магнатами від преси, набувають значної ваги в суспільстві[8].

Музика[ред. | ред. код]

Грамофон. Дата виготовлення — ок. 1907 року

Існувала вже в зародковому вигляді звукозапис (на воскові циліндри в поганій якості), але більш популярні були живі виступи. Влітку музиканти, в тому числі військові, нерідко грали для публіки в парках[9]. Незабаром був вдосконалений грамофон і представлений на ринку патефон. З відомих музикантів епохи можна згадати, наприклад, Генрі Вуда[ru].

Архітектура[ред. | ред. код]

Колишній готель «Еверслі», перетворений у багатоквартирний будинок (Норфолк, архітектор Огастес Скотт)

Едвардіанська архітектура не сприйняла стиль ар-нуво, популярний в континентальній Європі того часу. Вона спиралася на едвардіанське бароко, обігрує історично більш ранні стилі від ідейного спадщини Крістофера Рена (1632-1723) до неокласицизму XVII—XVIII століть. Великими архітекторами епохи були Едвін Лаченс, Чарльз Макінтош і Жиль Жільбер Скотт.

Спорт[ред. | ред. код]

Вищі класи британського суспільства того часу надавали перевагу тенісу і яхтингу, робочий клас захоплювався футболом. Вже існували деякі сучасні команди, наприклад, Астон Вілла і Манчестер Юнайтед.

У Лондоні відбулися Літні Олімпійські ігри 1908 року.

Політична ситуація[ред. | ред. код]

Друга англо-бурська війна 1899-1902 років на рубежі вікторіанської і едвардіанської епохи розділила британське суспільство. Противники війни отримали суттєвий політичний капітал завдяки своєму красномовству. За винятком цієї війни, протягом едвардіанської епохи Велика Британія не була замішана у військові конфлікти, що створило передумови для внутрішніх суспільних реформ. У внутрішній політиці юніоністи протистояли лібералам, бажаючи зробити протекціоністські заходи в торгівлі, а коли в 1906 році останні перемогли на виборах, стався конфлікт між нижньою палатою парламенту і Палатою Лордів (в основному складалася з консерваторів), що закінчився обмеженням повноважень верхньої палати в 1909 році (див. People's Budget[en], Ллойд Джордж).

Сприйняття Едвардіанської ери нащадками[ред. | ред. код]

Існує два погляди на Едвардіанську еру. Перший, романтичний, бере свій початок у 1920-х роках, потім він зміцнювався аж до післявоєнних років, коли едвардіанський період сприймався як час спокою і процвітання, яке передувало великим бурям, після яких Британія перестала бути першою з держав і втратила більшу частину своїх колоній. Другий, критичний, розглядає соціальне розшарування і класові протиріччя, що існували в едвардіанському суспільстві, а також вказує на активізацію конкуренцію інших держав з Великою Британією[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hattersley, Roy (2004).
  2. Jean-Pierre Dormois and Michael Dintenfass, eds., The British Industrial Decline (1999)
  3. Arthur J Taylor, «The Economy», in Simon Nowell-Smith, ed., Edwardian England: 1901—1914 (1964) pp. 105—138
  4. Benson, John (2007). One Man and His Woman: Domestic Service in Edwardian England. Labour History Review 72 (3): 203–214. 
  5. Marwick, Arthur (1991). The Deluge. British Society and the First World War (вид. Second). Basingstoke: Macmillan. с. 151. ISBN 0-333-54846-9. 
  6. A. R. Ubbelohde, «Edwardian Science and Technology: Their Interactions», British Journal for the History of Science (1963) 1#3 pp. 217—226 in JSTOR
  7. Биография Рональда Росса на сайте Нобелевского комитета
  8. Priestley, J. B. (1970). The Edwardians. London: Heinemann. с. 176–178. ISBN 0-434-60332-5. 
  9. Priestley (1970), pp. 132—139
  10. James, Lawrence (1994). The Rise and Fall of the British Empire. Little, Brown and Company. ISBN 978-0-349-10667-0. 

Література[ред. | ред. код]

  • Black, Mark. Edwardian Britain: A Very Brief History (2012) excerpt and text search
  • Delap, Lucy. «The Superwoman: Theories of Gender and Genius in Edwardian Britain», Historical Journal (2004) 47#1 pp. 101-126 in JSTOR
  • Gray, Anne (2004). The Edwardians: Secrets and Desires. National Gallery of Australia. ISBN 978-0642541499. 
  • Hawkins, Alun. «Edwardian Liberalism», History Workshop (1977) #4 pp. 143-61
  • Holland, Evangeline. Pocket Guide to Edwardian England (2013) excerpt and text search
  • Nowell-Smith, Simon, ed. Edwardian England, 1901-14 (1964), 620pp; wide-ranging essays by scholars
  • Read, Donald, ed. Edwardian England (1982) 186pp; essays by scholars
  • Thompson, Paul Richard (1992). The Edwardians: The Remaking of British Society. Routledge. ISBN 0-203-41320-2. 
  • Thackeray, David, «Rethinking the Edwardian Crisis of Conservatism», Historical Journal (2011) 54#1 pp. 191-213 in JSTOR
  • Ubbelohde, A. R. «Edwardian Science and Technology: Their Interactions», British Journal for the History of Science (1963) 1#3 pp. 217-226 in JSTOR