Едвардіанська епоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Едуард VII, що дав ім'я епосі

Едвардіанська епоха або Едвардіанський період в історії Сполученого Королівства — період правління Короля Едуарда VII з 1901 по 1910 рік, в який також іноді включають і кілька років після його смерті, що передували початку Першої світової війни.

Смерть Королеви Вікторії в січні 1901 року і сходження на престол її сина Едуарда знаменували кінець Вікторіанської епохи. У той час як Вікторія уникала зайвої публічності, Едуард був лідером серед законодавців мод, що перебувають під впливом мистецтва і віянь континентальної Європи. Ймовірно, цьому сприяла любов короля до подорожей. В цю епоху відбулися значні зрушення у політичному житті — верстви населення, чиї інтереси раніше були слабко представлені на політичній арені (різноробочі та жінки), стали вкрай політизовані[1]. У едвардіанський період часто включають і кілька років після смерті короля Едуарда в 1910 році, таким чином захоплюючи загибель «Титаніка» в 1912-му, початок Першої світової війни в 1914-му, закінчення війни з Німеччиною в 1918-му, або підписання Версальського договору в 1919-м.

Економіка[ред.ред. код]

Едвардіанська епоха — це час миру і достатку. Впродовж неї не було значних спадів і повсюдно панував процвітання. Хоча темпи зростання британської економіки, фабричного виробництва і ВВП (але не ВВП на душу населення) поступилися першістю США і Німеччини, країна залишалася світовим лідером у торгівлі, фінансах і кораблебудуванні, а також мала сильні позиції в промисловому виробництві і видобутку руди[2]. Зростання промисловості сповільнилося, а еліти охоче віддавалися розваг, чим займалися підприємництвом. Однак слід виділити і значущі досягнення. Лондон був світовим фінансовим центром — набагато більш потужним і всеосяжним, ніж Нью-Йорк, Париж або Берлін. Британія мала величезні заморські капітали як у своїй офіційній Імперії, так і в Латинській Америці і на інших територіях. В її розпорядженні були акції найбільших холдингів в Сполучених Штатах, особливо в залізничній галузі. Всі ці багатства були надзвичайно важливими при забезпеченні безперебійних поставок в перші роки Світової Війни. Рівень життя, особливо серед міського населення, зростав. Робочі класи стали влаштовувати політичні протести, щоб їх голос був більш чітко чути в уряді, що, однак, не приводило до значних заворушень з економічних причин аж до 1908 року[3].

Суспільство і класи[ред.ред. код]

Права жінок[ред.ред. код]

У Едвардіанської Великій Британії був цілий великий соціальний клас слуг, в тому числі жіночої статі[4]. Вони часто отримували скромне утримання, але були забезпечені харчуванням і житлом, роками живучи в замкнених спільнотах і мало спілкуючись із зовнішнім світом.

Становище жінок не з вищого суспільства залишалося досить важким. Аборти були заборонені, як і частково контрацепція, жіноча прислуга і жінки з робітничого класу були відносно безправні. З-за того, що був добувачем і сприймався суспільством в першу чергу чоловік, боротьба з жіночої бідністю була ускладнена, і сама ця бідність часто невидима. Жінки Великої Британії в 1910-х роках в останній раз носили корсети у повсякденному житті і надягали довгі спідниці. З початком Першої Світової війни прийшла мода на укорочені спідниці, і колишній фасон не користувався більш популярністю[5].

Мода[ред.ред. код]

Наука і техніка[ред.ред. код]

Роберт Фалькон Скотт, не здійсненна надія Британії

З'являється авіація, від польоту братів Райт[6] в Америці до перетину Ла-Маншу Л. Блеріо. Автомобілі починають поширюватися не тільки серед ентузіастів або як предмети розкоші, але і як засоби пересування, хоч і дорогі. У зародковому вигляді існували підводний і ракетна техніка. Активно розвивалися в самій Великій Британії і її колоніях залізниці. Починає свою переможну ходу кінематограф. З початку 1900-х років суспільна думка Великої Британії прикута до полярних досліджень у Південній півкулі, в Антарктиді, у тому числі британськими експедиціями Скотта і Шеклтона. В результаті на заході епохи Південний полюс був підкорений Руалем Амундсеном, що випередив в полярній гонці британця Роберта Скотта, загиблого на зворотному шляху до своєї прибережної базі.

Тим часом з континенту приходили сенсаційні новини про роботів Ейнштейна, Планка і Резерфорда, а з 1901 року у Скандинавії почали присуджуватися Нобелівські премії. Першим нобелівським лауреатом Британської імперії став Рональд Росс, індійський лікар і паразитолог шотландського походження, отримав Нобелівську премію з фізіології і медицині в 1902 році за дослідження малярії[7].

Культура[ред.ред. код]

Література і ЗМІ[ред.ред. код]

Герберт Уеллс — один з основоположників жанру наукової фантастики

У Едвардіанську еру у Великій Британії жили і творили багато відомих письменників — Редьярд Кіплінг, Бернард Шоу, Джозеф Конрад, Джон Голсуорсі, Беатрікс Поттер, Саки, Герберт Уеллс, Едіт Уортон, і П. Р. Вудхауз. Паралельно велику частку книжкового ринку починають займати романи для простої публіки, які сьогодні відносять до бульварним.

З літературної критики того часу слід відзначити роботу Е. С. Бредлі[en] Shakespearean Tragedy (1904).

Масові газети, які мають великі тиражі і аудиторію і контрольовані магнатами від преси, набувають значної ваги в суспільстві[8].

Музика[ред.ред. код]

Грамофон. Дата виготовлення — ок. 1907 року

Існувала вже в зародковому вигляді звукозапис (на воскові циліндри в поганій якості), але більш популярні були живі виступи. Влітку музиканти, в тому числі військові, нерідко грали для публіки в парках[9]. Незабаром був вдосконалений грамофон і представлений на ринку патефон. З відомих музикантів епохи можна згадати, наприклад, Генрі Вуда[ru].

Архітектура[ред.ред. код]

Колишній готель «Еверслі», перетворений у багатоквартирний будинок (Норфолк, архітектор Огастес Скотт)

Едвардіанська архітектура не сприйняла стиль ар-нуво, популярний в континентальній Європі того часу. Вона спиралася на едвардіанське бароко, обігрує історично більш ранні стилі від ідейного спадщини Крістофера Рена (1632-1723) до неокласицизму XVII—XVIII століть. Великими архітекторами епохи були Едвін Лаченс, Чарльз Макінтош і Жиль Жільбер Скотт.

Спорт[ред.ред. код]

Вищі класи британського суспільства того часу надавали перевагу тенісу і яхтингу, робочий клас захоплювався футболом. Вже існували деякі сучасні команди, наприклад, Астон Вілла і Манчестер Юнайтед.

У Лондоні відбулися Літні Олімпійські ігри 1908 року.

Політична ситуація[ред.ред. код]

Друга англо-бурська війна 1899-1902 років на рубежі вікторіанської і едвардіанської епохи розділила британське суспільство. Противники війни отримали суттєвий політичний капітал завдяки своєму красномовству. За винятком цієї війни, протягом едвардіанської епохи Велика Британія не була замішана у військові конфлікти, що створило передумови для внутрішніх суспільних реформ. У внутрішній політиці юніоністи протистояли лібералам, бажаючи зробити протекціоністські заходи в торгівлі, а коли в 1906 році останні перемогли на виборах, стався конфлікт між нижньою палатою парламенту і Палатою Лордів (в основному складалася з консерваторів), що закінчився обмеженням повноважень верхньої палати в 1909 році (див. People's Budget[en], Ллойд Джордж).

Сприйняття Едвардіанської ери нащадками[ред.ред. код]

Існує два погляди на Едвардіанську еру. Перший, романтичний, бере свій початок у 1920-х роках, потім він зміцнювався аж до післявоєнних років, коли едвардіанський період сприймався як час спокою і процвітання, яке передувало великим бурям, після яких Британія перестала бути першою з держав і втратила більшу частину своїх колоній. Другий, критичний, розглядає соціальне розшарування і класові протиріччя, що існували в едвардіанському суспільстві, а також вказує на активізацію конкуренцію інших держав з Великою Британією[10].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hattersley, Roy (2004).
  2. Jean-Pierre Dormois and Michael Dintenfass, eds., The British Industrial Decline (1999)
  3. Arthur J Taylor, «The Economy», in Simon Nowell-Smith, ed., Edwardian England: 1901—1914 (1964) pp. 105—138
  4. Benson, John (2007). One Man and His Woman: Domestic Service in Edwardian England. Labour History Review 72 (3): 203–214. 
  5. Marwick, Arthur (1991). The Deluge. British Society and the First World War (вид. Second). Basingstoke: Macmillan. с. 151. ISBN 0-333-54846-9. 
  6. A. R. Ubbelohde, «Edwardian Science and Technology: Their Interactions», British Journal for the History of Science (1963) 1#3 pp. 217—226 in JSTOR
  7. Биография Рональда Росса на сайте Нобелевского комитета
  8. Priestley, J. B. (1970). The Edwardians. London: Heinemann. с. 176–178. ISBN 0-434-60332-5. 
  9. Priestley (1970), pp. 132—139
  10. James, Lawrence (1994). The Rise and Fall of the British Empire. Little, Brown and Company. ISBN 978-0-349-10667-0. 

Література[ред.ред. код]

  • Black, Mark. Edwardian Britain: A Very Brief History (2012) excerpt and text search
  • Delap, Lucy. «The Superwoman: Theories of Gender and Genius in Edwardian Britain», Historical Journal (2004) 47#1 pp. 101-126 in JSTOR
  • Gray, Anne (2004). The Edwardians: Secrets and Desires. National Gallery of Australia. ISBN 978-0642541499. 
  • Hawkins, Alun. «Edwardian Liberalism», History Workshop (1977) #4 pp. 143-61
  • Holland, Evangeline. Pocket Guide to Edwardian England (2013) excerpt and text search
  • Nowell-Smith, Simon, ed. Edwardian England, 1901-14 (1964), 620pp; wide-ranging essays by scholars
  • Read, Donald, ed. Edwardian England (1982) 186pp; essays by scholars
  • Thompson, Paul Richard (1992). The Edwardians: The Remaking of British Society. Routledge. ISBN 0-203-41320-2. 
  • Thackeray, David, «Rethinking the Edwardian Crisis of Conservatism», Historical Journal (2011) 54#1 pp. 191-213 in JSTOR
  • Ubbelohde, A. R. «Edwardian Science and Technology: Their Interactions», British Journal for the History of Science (1963) 1#3 pp. 217-226 in JSTOR