Едвард Інгленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Інгленд
англ. Edward England
Едвард Інгленд.jpg
Ім'я при народженні Едвард Сиґер
Прізвисько Едвард Інгленд
Народження невідомо
Ірландія
Смерть 1720/1721
бухта святого Августина, Мадагаскар
Громадянство Ірландія
Війни / битви Q2984723?

Едвард Інгленд (англ. Edward England; ?, Ірландія — 1720, бухта святого Августина) — відомий пірат, який вирізнявся милосердям і не любив зайвий раз проливати кров. Справжнє ім'я Едвард Сиґер Він полював за здобиччю на Карибах, в Атлантичному та Тихому океанах. Його піратська кар'єра тривала близько трьох років.

«Веселий Роджер» Едварда Інгленда

Життєпис[ред. | ред. код]

  Народився в Ірландії. Піратом став, коли шлюп, на якому він був першим помічником, виконував рейс до Ямайки і піддався нападу піратів, якими командував Крістофер Вінтер. Корабель було захоплено і Сиґеру довелося рухатися у тому ж напрямку, проте вже під командуванням Вінтера. За час подорожі Едвард змирився зі становищем і вирішив, що шляху назад немає. Біля острова Нью-Провіденс (Багами) він добровільно вирішив примкнути до піратів і змінити ім'я на Едвард Інгленд. Та саме тут на піратів чекав Вудз Роджер — губернатор Багамських островів, колишній капер, який вирішив знищити піратство. Розуміючи, що вони приречені, більшість команди вирішила здатись, проте Інгленд вирішив не здаватися. Частина екіпажу підтримала його. Тим хто бажав здатися дозволили зійти на берег. Решта, розуміючи, що Карибське море для них уже закрите, вирушила під проводом Інгленда до Африки.

  Піратам щастило як біля узбережжя Африки, так і біля островів Зеленого Мису. Незабаром вони захопили бристольський работоргівельний шлюп «Кароґан». Його капітаном був такий собі Скіннер — людина, яка мала погану репутацію: ходили чутки, що на його руках кров невинних, до того ж виявилося, що він має численні борги перед деякими членами команди Інгленда. Та й вів себе у полоні Скіннер по-дурному, вдаючи божевільного, тож пірати вбили його.

  На борту «Кароґана» в Едварда відбулася ще одна зустріч. Він зустрівся з Гауеллом Девісом. Поговорив із ним, побачив великий потенціал і зробив капітаном «Кароґана», давши свободу дій.

  Згодом Едвард змінив свій шлюп на бриг, який назвав «Перлиною». Весною 1719 «Перлина» почала регулярно рухатися уздовж берега від Гамбії до Гани і завдяки цьому змогла захопити кілька десятків суден. Майже всі захоплені кораблі були спалені, за винятком одного, який було перейменовано у «Перемогу». Капітаном «Перемоги» Едвард призначив Джона Тейлора — людину з буйним і норовистим характером. Через це майже одразу розпочались проблеми: ескадра Інгленда зупинилася біля одного острівця для перепочинку, який населяли аборигени. Пірати разом із Тейлором розійшлись на повну. Вони сильно напилися, почали співати непристойних пісень, ґвалтувати місцевих жінок та вбивати жителів. Едвард спробував припинити це свавілля, та Тейлор облаяв його. Дивом усе якось заспокоїлося і закінчилося добре, проте основні суперечки ще були попереду.

  Перепочинок закінчився і ескадра вийшла в море, прямуючи на Мадагаскар.Там було поповнено запаси і пірати попрямували до узбережжя Малабару. Пограбували кілька торгівельних кораблів і для поділу награбованого повернулися на Мадагаскар.  Далі пірати відправились до острова Джоханна. За цей час Інгленд встиг замінити «Перлину» на «Фантазію» — більший і швидший корабель із 34 гарматами.

  27 серпня ескадра увійшла в гавань Джоханни, помітивши там відразу 3 великі судна Ост-Індійської торгівельної компанії: два британські і одне голландське. Два із них, побачивши піратів, одразу втекли з бухти, а одне — «Кассандра», яким командував Джеймс Мекре — не встигло і вирішило дати бій. Перестрілка тривала кілька годин. За цей час і «Кассандра» і «Фантазія» встигли навіть сісти на мілину. Врешті Джеймс вирішив тікати: він разом із живими членами екіпажу покинув судно і втік на берег, надійно сховавшись там. На борту «Кассандри» пірати знайшли дуже цінний вантаж. Після цього Інгленд вирішив підрахувати втрати. Виявилося, що пірати вбили всього 37 членів команди «Кассандри», а самі втратили 90. Розбійників охопила лють.

  А Мекре, просидівши у сховищі близько десяти днів, вирішив здатися, маючи надію домовитися з піратами. Він не знав яких втрат вони зазнали під час бою. Джеймс зійшов на борт «Перемоги», де в цей час випадково знаходився і Інгленд і Тейлор. Пірати вимагали негайної розправи, на цьому наполягав і Тейлор, проте Едвард був проти. Між ними виникла кілька годинна суперечка, під час якої Джон залив у себе чимало рому і все ж поступився Інгленду. Напевне, Едвард вважав капітана Мекре гідним та достойним супротивником, тому відпустив його із залишками команди, віддавши їм вже добре побиту й постріляну «Фантазію». Запасів на ній було на десять днів, проте якимось дивом Мекре зі своїми людьми зміг проплисти сім тижнів і дістатися Бомбея. За цю пригоду Ост-Індійська компанія нагородила Мекре. Згодом він став відомим губернатором-корупціонером і помер у багатстві та розкоші.

  Через деякий час, після того як Едвард відпустив Мекре, протверезів Тейлор. Він почав намовляти піратів, запевняючи, що Інгленд виявив невиправдану слабкість і цим втратив свій престиж. Пірати збунтувались. Едварда Інгленда разом із трьома найближчими йому піратами висадили на острові Маврикій, залишивши їм маленьку шлюпку та трохи їжі. Учотирьох вони сіли у човен і почали веслувати аж поки не досягли бухти святого Августина на Мадагаскарі. Здоров'я Інгленда за цей час сильно підірвалося, він усамітнився і непомітно помер як волоцюга у кінці 1720 року (за іншими даними на початку 1721).

Використана література[ред. | ред. код]

Джон Метьюз. Пірати та їхні скарби: Портрети піратів