Едвард Бенеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Бенеш

Edvard Beneš

Edvard Beneš.jpg
Народився 28 травня 1884(1884-05-28)[1][2]
Кожляни[d]
Помер 3 вересня 1948(1948-09-03)[1][2] (64 роки)
Сезімово Усті[d]
Громадянство Австро-Угорщина і Чехословаччина
Діяльність викладач[d], політик і футболіст
Alma mater Карлів університет
Паризький університет
Інститут політичних досліджень
Університет Бургундії[d]
Посада Президент Чехословаччини, Президент Чехословаччини, Prime Minister of Czechoslovakia[d] і Міністр закордонних справ Чехословаччини[d]
Партія Чеська Національно-Соціальна Партія[d]
Брати, сестри Vojta Beneš[d]
У шлюбі з Hana Benešová[d]
Автограф Edvard Benes signature.svg
Нагороди

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Е́двард Бе́неш (чеськ. Edvard Beneš; 28 травня 1884, Кожляни, Чехія — 3 вересня 1948, Сезімово Усті, Південночеський край) — чеський політик, державний діяч Чехословаччини.

Біографія[ред.ред. код]

Едвард Бенеш народився 28 травня 1884р. неподалік від міста Раковнік в Центральній Чехії в родині небагатого селянина. У 1896-1904 роках навчався в гімназії в Винограді (нині район Праги). У 1904 році вступив у Вільну школу політичних і соціальних наук в Сорбонні (Париж, Франція), навчався також в Берліні, ступінь доктора прав отримав в 1908 році в Діжоні. Роком пізніше в Празі захистив дисертацію на ступінь доктора філософії.

Викладав у комерційній академії в Празі, в 1912 році отримав посаду доцента на філософському факультеті Празького університету ім. Карлова. Опублікував кілька монографій з соціології, як журналіст виступав в соціал-демократичній пресі.

З 1914 року — учасник національного руху. Спільно з Т.Масариком очолив у Парижі «Чеський комітет дії».

Вілла Е. Бенеша у Сезімово Усті

Разом із Т.Масариком і генералом М. Штефаніком — головні творці чехословацької державності.

19181935 — міністр закордонних справ Чехословаччини. Тісно співпрацював із Францією та Британією.

19351938 — президент Чехословацької Республіки.

Після Мюнхенської угоди 1938 емігрував до США, а потім до Англії, де у 1940 очолив емігрантську «Національну раду», яка боролась за відновлення Чехословаччини.

1945 — відновлений на посаді президента республіки, а 1946 року знову обраний президентом.

В лютому 1948 року, під тиском і шантажем з боку СРСР, який погрожував обнародувати документи про співробітництво Бенеша з радянською розвідкою та організувати в Чехословаччині масові заворушення, вимушений був передати владу радянському ставленику Клементу Готвальду. Е. Бенеш прийняв відставку міністрів трьох демократичних партій і погодився із змінами в уряді, внаслідок яких вся влада в республіці опинилася в руках Комуністичної партії.

Другий президент Чехословаччини[ред.ред. код]

Бенеш грав важливу роль у внутрішній політиці, будучи однією з опор «Граду» - політичних сил, близьких до президента Масарика. У 1921-1922 роках був прем'єр-міністром. З 1926 року - в керівництві Чехословацької національно-соціалістичної партії, впливової сили, яка підтримувала «Град» (президентську адміністрацію).

Після відставки президента Масарика 18 грудня 1935 був обраний другим президентом Чехословаччини. Суперником на виборах був Богуміл Немец. Обранню передували тривалі закулісні переговори, пов'язані з тим, що впливові праві й консервативні сили спочатку виступали проти обрання Бенеша президентом, вважаючи його занадто «лівим» політиком. В результаті, Бенеш набрав в парламенті переважну більшість голосів - за нього голосували практично всі чеські партії, включаючи комуністів, і Глінкова словацька народна партія, проти виступили представники партії Генлейна і чеські крайні праві сили.

У вересні 1938 р Бенеш, в пошуку виходу з напруженої ситуації в Судетах, що загрожувала перерости в міжнародну кризу, запропонував урядам в Парижі і Лондоні свій «секретний план», який передбачає передачу Німеччині частини Судет і паралельним виселенням до Німеччини ще одного мільйони судетських німців з Чехословаччини. Цей план був повідомлений як посланцям Франції і Великобританії в Празі, так і французькому кабінету через особистого представника Бенеша. Міністра соціальної опіки Яромира Нечаса. Після прийняття на Мюнхенській конференції 30 вересня 1938 р рішення про передачу Судет Німеччині, Бенеш схвалив (з протестом) цей крок.

5 жовтня Бенеш пішов у відставку. Покинув країну, жив в Лондоні, потім в Сполучених Штатах як приватна особа. Висловив протест керівникам демократичних держав після окупації чеських земель Німеччиною в березні 1939 року.

Друга відставка і смерть[ред.ред. код]

Під час політичної кризи в лютому 1948 року Бенеш поступився тиску комуністів на чолі з прем'єр-міністром Клементом Готвальдом, в результаті чого прийняв відставку міністрів трьох демократичних партій і погодився зі змінами в уряді, в результаті яких всі важелі влади в Чехословаччині виявилися в руках Комуністичної партії.

Тим часом, до прийняття цього рішення Е. Бенеша підштовхував СРСР. За деякий час до передачі влади Готвальду Бенеш зустрічався з Павлом Судоплатовим, який прибув до Праги за особистою вказівкою Сталіна. Судоплатов повідомив Бенешу, що якщо той відмовиться покинути пост і передати владу комуністам, то СРСР оприлюднить відомості про співпрацю Бенеша з НКВД, зокрема, розписку про передачу Бенешу агентом НКВД 10000 доларів в 1939 році. Крім того, Судоплатов повідомив, що в Празі вже знаходяться близько 400 радянських спецназівців, що мають наказ силою поставити Готвальда при владі. Побоюючись кровопролиття, Бенеш змушений був прийняти умови Сталіна.

Після цього Бенеш покинув Прагу і оселився на своїй віллі в Південночеський місті Сезімово-Усті (95 км на південь від Праги). У столиці він з'явився лише двічі, на похоронах міністра закордонних справ Яна Масарика та відзначення 600-річчя Університету ім. Карлова, однак продовжував ще кілька місяців займати посаду президента. У травні 1948 року Бенеша відмовився підписати нову конституцію країни, розроблену комуністами, а 7 червня подав у відставку, обгрунтувавши в офіційному листі парламенту своє рішення через стан здоров'я. 14 червня Національна асамблея обрала президентом республіки Готвальда.

Незабаром після цього (3 вересня 1948 роки) Едвард Бенеш помер, похований в Сезімово-Усті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Record #118655450 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.

Література[ред.ред. код]