Перейти до вмісту

Едвард Карр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвард Карр
англ. Edward Hallett Carr Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 червня 1892(1892-06-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 листопада 1982(1982-11-03)[2][3][4] (90 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, журналіст, дипломат, письменник, політолог, професор, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТриніті-коледж (Кембридж) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія СРСР, історіографія, Теорія міжнародних відносин, історія[5], міжнародні відносини[5], зовнішня політика[5], політологія[5], літературна діяльністьd[5], журналістика[5] і дипломатія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Оксфорда
Аберисвітський університет
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиGabriel Gorodetskyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство
 Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБетті Абіґейл Беренсd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Едвард Гюлетт Карр, або Едвард Хьюлетт Карр (англ. Edward Hallett Carr; 28 червня 1892, Лондон — 3 листопада 1982, там само), — англійський історик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення університетського Трініті-коледжу в Кембриджі (Велика Британія) — з 1916 — на дипломатичній службі. Працював у департаменті МЗС Великої Британії (Форин офіс), що відав справами Росії. Будучи експертом англійської делегації на Паризькій мирній конференції 1919—1920, безпосередньо знайомився з проблемами України. 1936 перейшов на науково-викладацьку роботу, однак перервав її з початком Другої світової війни. 1939—1940 працював у міністерстві інформації, 1940—1946 — заступник головного редактора газети «Times».

По завершенні війни досліджував історію міжнародних відносин, історію СРСР, теоретико-методологічні проблеми історичної науки. Від кінця 1940-х рр. цілком віддався написанню «Історії Росії, починаючи з Жовтневої революції 1917 р.». Власноруч підготував 8 томів, ще 2 т. — разом з професором університету в Бірмінгемі Р.Девісом. Останній також додав до видання власні 4 т., присвячені індустріалізації СРСР. Значна частина матеріалів цієї праці присвячена розгляду процесів розвитку національних регіонів СРСР.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]