Едвард Коук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Коук
англ. Edward Coke
Народився 1 лютого 1552[1] або 1549
Milehamd, Королівство Англія
Помер 3 (13) вересня 1634[1]
Stoke Pogesd, Королівство Англія[2][3][4]
Країна  Королівство Англія
Діяльність політик, суддя, баристер, правник
Alma mater Кембриджський університет, Триніті-коледж (Кембридж) і Norwich Schoold
Знання мов англійська[5]
Членство Useless Parliamentd, 4th Parliament of King James Id і Іннер-Темплd
Посада Лорд головний суддя Англії та Уельсуd, член Палати громад у Парламенті Англіїd, Chief Justice of the Common Pleasd, Генеральний аторней Англії й Уельсуd, Solicitor General for England and Walesd, Member of the 1589 Parliamentd[6][6], член Парламенту 1593d[6][6], член Парламенту 1621-1622d[6][6], Member of the 1624-25 Parliamentd[6][6], Member of the 1625 Parliamentd[6][6], Member of the 1628-29 Parliamentd[6][6] і Member of the 1626 Parliamentd[6]
Батько Robert Coked[7][8]
Мати Winifred Knightleyd[7][8]
У шлюбі з Elizabeth Hattond[8] і Bridget Pastond[8]
Діти Henry Coked[8], Arthur Coked[7], Clement Coked[7], Anne Sadleird[7], Bridget Coked[7][9], John Coked[7], Robert Coked[7] і Frances Coked[7][8]
Нагороди

Сер Едвард Коук (англ. Edward Coke, також Кок) — англійський юрист, судовий діяч та політик, автор класичних юридичних праць[10] з англійського (загального) права. Був одним з найвідоміших та найавторитетніших юристів часів Єлизавети І та Якова І.

Коук зробив успішну юридичну кар’єру послідовно займаючи посади адвоката, судового чиновника (Recorder'a в Норвічі, Ковентрі та Лондоні), спікера палати громад, генерального соліситора (королівського адвоката), генерального атторнея, головного судді Суду загальних прохань, головного судді Суду королівської лави (тобто Лорда головного судді Англії, 1613 — 1616 рр.) та члена парламенту. На думку лорда Деннінга, Коук був реформатором, котрий був безжалісним та несправедливим як генеральний атторней (прокурор), але мудрим і справедливим як голова суду[10].

Ґрунтуючись на тривалому досвіді роботи у суді, Коук підготував декілька практичних праць, що здобули славу авторитетних книг, стали додатковими доктринальними джерелами англійського права і лягли в основу англійського конституціоналізму[11]. Це його праці Інститути (The Institutes, або ж The Institutes of the Laws of England — «Інститути законів Англії») у 4-х томах (1628 — 1641) та Звіти (Reports) у 13-ти томах (перші одинадцять томів видані впродовж 1600 — 1615, два останні томи видані після смерті автора[12]). Відомий історик англійського права лорд Холдсворт порівнював значення Коука для розвитку приватного та публічного права Англії зі значенням Бекона для філософії та Шекспіра для англійської літератури[13].

Походження та ранні роки[ред. | ред. код]

Освіта та вступ до адвокатури[ред. | ред. код]

Практика в адвокатурі[ред. | ред. код]

Політика[ред. | ред. код]

Судова діяльність[ред. | ред. код]

Повернення в політику[ред. | ред. код]

Відставка[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Юридичні праці[ред. | ред. код]

Спадок та вплив на розвиток права[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Jones G. H. Encyclopædia Britannica
  2. https://www.historyofparliamentonline.org/volume/1604-1629/member/coke-sir-edward-1552-1634
  3. Dictionary of National Biography / L. Stephen, S. LeeLondon: Smith, Elder & Co., 1885. — Vol. 11.
  4. (unspecified title)doi:10.1093/ref:odnb/5826
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б в г д е ж и к л м н п The History of Parliament
  7. а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
  8. а б в г д е Kindred Britain
  9. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  10. а б Леже, Раймон. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход / пер. с фр. — 3-е изд., перераб. — М.: Волтерс Клувер, 2011. — 529 с. — C. 22.
  11. Coke, Sir Edward (1552-1634) [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // The Oxford Companion to English Literature, 6th Edition. — P. 215.
  12. Maitland F. W. Constitutional History of England. Cambridge, 1919. — P. 268.
  13. William S. Holdsworth. Some Makers of English Law. — Cambridge: Cambridge University Press, 1938. — P. 132. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 16 червня 2022.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткові посилання[ред. | ред. код]