Едвард Ридз-Сміглий

Едвард Ридз-Смігли
пол. Edward Rydz-Śmigły
Едвард Ридз-Смігли, головнокомандувач польської армії 1939 р.
Народився	11 березня 1886(1886-03-11) Бережани, нині Україна
Помер	2 грудня 1941(1941-12-02) (55 років) Варшава, нині Польща ·гострий інфаркт міокарда
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина →  Польща
Національність	поляк/українець
Діяльність	офіцер, поет, художник, письменник, політик
Alma mater	Яґеллонський університет
Володіє мовами	польська
Учасник	Перша світова війна, Українсько-польська війна 1918—1919, Польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Посада	президент
Військове звання	Маршал Польщі
Партія	Табір національного об'єднання
Батько	еврей
Мати	прізвище Ридз
Родичі	Омелян Чорний двоюрідний брат по мамі
Автограф
Нагороди	почесний доктор Варшавського університету
Висловлювання у Вікіцитатах Медіафайли у Вікісховищі?

Е́двард Ридз-Смі́гли (пол. Edward Rydz-Śmigły, 11 березня 1886(18860311), м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936). Під час Першої світової війни — керівник батальйону в складі Польських легіонів. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Орден Білого Орла (1936). Масон. Почесний громадянин Тернополя.

Життєпис

Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, нині Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) сім'ї підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні. Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'зку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).

Військова служба

У 1910—1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» (пол. Strzelec) під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.

Перша світова війна

З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.

Польська Республіка (1918—1939)

Генерал Ридз-Сміглий рапортує С. Петлюрі після звільнення Києва від більшовиків, 1920

Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го року за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.

Друга світова війна

Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.

Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.

Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.

Див. також

• Військо Польське
• Оборона Берестя (1939)
• Вторгнення СРСР до Польщі

Джерела

• Папакін А. Г. Ридз-Смігли Едвард // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 195. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937.
• Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989.
• Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970.
• Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916.
• Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967.
• Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с.
• Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988.
• Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004.
• Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937.
• Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation.  — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236.
• Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51.
• Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978.
• Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana,(January) 2007/
• Stachiewicz, Wacław. Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.