Едвард Ридз-Сміглий

Едвард Ридз-Смігли
пол. Edward Rydz-Śmigły
Едвард Ридз-Смігли, головнокомандувач польської армії 1939 р.
Народився	11 березня 1886(1886-03-11) Бережани, Тернопільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	2 грудня 1941(1941-12-02) (55 років) Варшава, Генеральна губернія, Третій Рейх ·гострий інфаркт міокарда
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина →  Польща
Національність	поляк
Діяльність	офіцер, поет, художник, письменник, політик
Alma mater	Яґеллонський університет
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна, Українсько-польська війна 1918—1919, Польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Роки активності	з 1910
Посада	президент
Військове звання	Маршал Польщі
Партія	Табір національного об'єднанняd
Мати	прізвище Ридз
Родичі	Омелян Чорний двоюрідний брат по мамі
Автограф
Нагороди	почесний доктор Варшавського університетуd
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли на Вікісховищі

Е́двард Ридз-Смі́гли (пол. Edward Rydz-Śmigły, 11 березня 1886(18860311), м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936). Під час Першої світової війни — керівник батальйону в складі Польських легіонів. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Орден Білого Орла (1936). Масон. Почесний громадянин Тернополя.

Життєпис

Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, нині Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) сім'ї підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні. Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'зку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).

Військова служба

У 1910—1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» (пол. Strzelec) під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.

Перша світова війна

З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.

Польська Республіка (1918—1939)

Генерал Ридз-Сміглий рапортує С. Петлюрі після звільнення Києва від більшовиків, 1920

Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го року за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.

Друга світова війна

Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.

Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.

Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.

Див. також

• Військо Польське
• Оборона Берестя (1939)
• Вторгнення СРСР до Польщі

Джерела

• Папакін А. Г. Ридз-Смігли Едвард // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 195. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937.
• Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989.
• Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970.
• Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916.
• Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967.
• Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с.
• Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988.
• Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004.
• Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937.
• Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation.  — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236.
• Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51.
• Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978.
• Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana,(January) 2007/
• Stachiewicz, Wacław. Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.