Едвард (король Шотландії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Балліол
англ. Edward Balliol
Едвард Балліол англ. Edward Balliol
Едуард Балліол, середа XVIII століття

Час на посаді:
24 вересня 1332 — 1336
ПопередникДавид II
НаступникРоберт III

Народився1283(1283)
Помер1367(1367)
Вітлі, Донкастер, Йоркшир, Англія

Династія Балліоли
БатькоІоанн I Балліол
МатиІзабелли де Варенн
ДружинаМаргарита Анжуйська

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Едвард Балліол (англ. Edward Balliol; 1283 — 1367) — король Шотландії з 1332 до 1336 року. Правив за підтримки Англії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Едвард Балліол був єдиним сином короля Шотландії Джона Балліоля та Ізабелли де Варенн. Після повалення батька у 1296 році його сім'я переселилася у Францію.

Вторгнення у Шотландію і коронація[ред. | ред. код]

Edward Balliol, King of Scotland seal.png

Через смерть короля Роберта I Брюса у 1329 році, а потім і його соратників Джеймса Дугласа і Томаса Рендольфа, регента Шотландії у період малолітства короля Давида II, державна влада в країні різко ослабла. Цим скористалися шотландські емігранти в Англії, вигнані з країни у період війни за незалежність, та їхні нащадки. На чолі цієї групи «позбавлених спадщини» встав Едвард Балліол, претендент на корону Шотландії, і Генріх Бомон, спадкоємець володінь Коміно. Прагнучи заручитися підтримкою Англії, Едвард Балліол приніс омаж англійському королю Едварду III.

У 1332 році Едвард Балліол з невеликим (не більше 1,5 тисяч вояків) загоном «позбавлених спадщини» висадився в Шотландії та розбив королівську армію в битві при Дапплін-Мурі. Частина шотландських баронів перейшла на бік Балліоля і 24 вересня 1332 року Едвард був коронований в Сконе королем Шотландії. Однак незабаром загони прихильників Давида II на чолі з Арчібальдом Дугласом витіснили Балліоля з країни. У відповідь Едвард звернувся за допомогою до англійського короля, пообіцявши за допомогу значні територіальні поступки. У березні 1333 року англійська армія вторглася на територію Шотландії і обложила Берік. Ті, що прийшли на допомогу обложеному місту війська Арчібальда Дугласа були вщент розбиті королем Едвардом III у битві при Галідон-Гіллі 19 липня 1333 року Давид II емігрував до Франції. Влада в Шотландії перейшла до Едварда Балліоля.

Правління Едварда Балліола в Шотландії[ред. | ред. код]

Недовге правління Едварда Балліола у Шотландії ознаменувалося реституцією земельних володінь на користь «позбавлених спадщини»: Генріх Бомон отримав графства Морей та Бьюкен, Давид Стратбогі — графство Атолл. У 1334 році значні території на півдні (Берік, острів Мен і весь Лотіан з Едінбургом) були відступлені Англії. Шотландія знову визнала сюзеренітет англійської короля.

Однак, вже до кінця 1334 року Едвард Балліол знову був змушений втекти до Англії в результаті повстання прихильників Давида II. Новий похід англійської армії Едварда III у 1335 році дозволив Балліолю повернутися на престол. Але опір патріотичної партії зламано не було. Одночасно різко загострилися англо-французькі відносини, що не дозволило Едварду III закріпити англійську владу над країною. Поразка Давида Стратбогі, командувача силами Балліола у північній Шотландії, в Колблінському лісі у 1335 році позначило перелом у війні. Шотландські загони, уникаючи генеральних битв, вели партизанську боротьбу з англійцями, зводячи нанівець завоювання Едварда III. У 1336 році Едвард Балліол був остаточно вигнаний з Шотландії.

Еміграція та зречення[ред. | ред. код]

У 1340-х роках Балліол на службі у Едварда III відповідав за організацію оборони Північної Англії. Скориставшись полоном короля Давид II у битві при Невіллс-Кроссі у 1346 році, Едвард Балліол зробив останню спробу повернути собі шотландський престол і організував експедицію до Шотландії. Однак ніякої підтримки у шотландських баронів він не знайшов і змушений був повернутися до Англії. Залишившись без прихильників і засобів існування Едвард Балліол 20 січня 1356 року відрікся від своїх прав на корону Шотландії на користь короля Англії Едварда III в обмін на довічну грошову пенсію.

Едвард Балліол дітей не мав.

Джерела[ред. | ред. код]

(англ.)

  • Ashley WJ (ed.). Edward III and His Wars, 1327—1360. — London: D. Nutt, 1887
  • Bain Joseph (ed.). Calendar of Documents Relating to Scotland. — 4 vols .. — Edinburgh: HM General Register House, 1881-88
  • Bower Walter. Scotichronicon: In Latin and English. — 9 vols .. — Aberdeen: Aberdeen University Press, 1987-98
  • Capgrave John. The Book of the Illustrious Henries. — London: Longman, Brown, Green, Longmans, & Roberts, 1858
  • Galbraith VH (ed.). The Anonimalle Chronicle, 1333 to 1381. — Manchester: Manchester University Press, 1970. — ISBN 0-389-03979-9
  • Gray Thomas. Scalacronica: The Reigns of Edward I, Edward II and Edward III. — Glasgow: J. Maclehose, 1907
  • Skene William F. (ed.). John of Fordun's Chronicle of the Scottish Nation. — Edinburgh: Edmonston and Douglas, 1872
  • Wilson James. The Chronicle of Lanercost, 1272—1346. — Cribyn, Wales: Llanerch Press, 2001. — ISBN 1-86143-109-0
Попередник
Давид II
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Король Шотландії
1332 — 1336
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Наступник
Давид II