Едлінський Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Едлінський, Михайло Омелянович (1859, Юшково, Могилівська губернія, Білорусь — 1937, 17 листопада, Київ) український (білоруського походження) православний протоієрей та священик, був духівником усіх київських священнослужителів свого часу.

Життєпис[ред.ред. код]

Працював законовчителем в Київському Першому Комерційному Училищі та в приватній жіночій гімназії. Мученик за віру, заарештований і розстріляний радянською комуністичною владою у 1937 році.

Після закінчення Київської духовної академії (1885) викладав в Київській семінарії по предметам церковної історії, а в 1893 році, після ієрейської хіротонії, став настоятелем Борисоголібського храму на Подолі і залишався там до зруйнування храму в 1933 році. В 1933 році Борисоглібський храм було закрито, і отця Михаїла перевели в іншу подільську церкву — Миколая Доброго. Там отець Михаїл служив разом з отцем Олександром Глаголєвим.

Серед багатьох він був відомий своїм молитовним заступництвом. Не дарма святий праведний Іоанн Кронштадський говорив паломникам з Києва: «Навіщо ви так далеко їхали, адже у вас в Києві є отець Михаїл Едлінський?»

Отець був дуже милостивий до бідних людей, і вони це відчували. Тому, коли він серйозно захворів і була викликана швидка допомога, щобе завезти його в лікарню, на церковному подвірї зібралась юрба бідарів, щоби провести свого улюбленого отця в лікарню, багато молилося за нього, на очах чи не у всіх були сльози.

Влітку отець Михаїл ходив у солом'яному капелюсі, на якому виднілася дірка.

Особлива духовна дружба пов’язувала його з професором-біблеїстом КДА протоієреєм Олександром Глаголєвим, настоятелем церкви Миколи Доброго. Разом вони виходили з хоругвами і хрестами на вулиці Подола та зупиняли чорносотенні погроми. Їх заарештували майже одночасно, восени 1937 року. Обидва вони стали мучениками за віру.

Діти отця Михаїла[ред.ред. код]

Геогрій — єдиний син Михайла Едлінського та його дружини Анни Миколаївни, який теж став священиком. Крім нього у Михаїла було ще 6 дочок. Син Георгій був настоятелем Макаріївської церкви в Києві до своєї кончини в 1989 році.

Розстріл та мученицька смерть[ред.ред. код]

Після закриття Добро-Миколаївської церкви, отець Михаїл переходить в церкву Миколая Набережного. В храмі Миколая Набережного отець Михаїл прослужив до 17 жовтня 1937 року. Потім були арешт та смертний вирок. Причина — «учасник антирадянської фашистської організації церковників тихонівської орієнтації».

Отець Михаїл був під вартою в Київській тюрмі. НКВД засудило його до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 17 листопада 1937 року в 24:00. Де поховано отця Михаїла — невідомо: або на Лукянівському кладовищі, або біля села Биківня. Йому тоді було 78 років. Нкаведисти знищили його паспорт.

Чуда зцілення та білокації за посередництвом Михаїла Едлінського[ред.ред. код]

Відомі випадки надприроднього зцілення отцем Михаїлом та його білокації, коли отець Михаїл зцілив хворого від пухлини величиною з голову дитини, яка цілком зникла, після того як отець Михаїл явився хворому, погладивши живіт хворого там де була пухлина. В той час присутні в коридорі засвідчили, що по коридору ніхто не проходив. В той час отець Михаїл служив молебен в церкві за хворого.

Праці Едлінського[ред.ред. код]

  • Михайло та Георгій (його син) Едлінські «Любляче Господа серце» (К.: Дух і літера, 2004).

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.