Едмон Дельфур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Едмон Дельфур
RC Paris 1936.jpg
Особові дані
Народження 1 листопада 1907(1907-11-01)
  Рис-Оранжис, Франція
Смерть 21 грудня 1990(1990-12-21) (83 роки)
  Корте
Зріст 169 см
Громадянство Flag of France.svg Франція
Позиція крайній нападник,
півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1928–1930 Франція «Стад Франсе» 0 (0)
1930–1937 Франція «Расінг» (Париж) 103 (10)
1937–1939 Франція «Рубе» 54 (5)
1939–1945 Франція «Руан» 0 (0)
1945–1946 Франція «Ред Стар» 7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1929–1938 Франція Франція 41 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1940–1945 Франція «Руан»
1945–1946 Франція «Ред Стар»
1946–1951 Бельгія «Гент»
1952–1953 Франція «Стад Франсе»
1954–1955 Франція «Гавр»
1956–1959 Бельгія «Гент»
1959–1962 Бельгія «Серкль» (Брюгге)
1964–1965 Франція УСК (Корте)
1965–1969 Туніс «Хаммам-Ліф»
1969–1970 Франція «Бастія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Едмон Дельфур (фр. Edmond Delfour; нар. 1 листопада 1907, Рис-Оранжис, Ессонн, Іль-де-Франс, Франція — пом. 21 грудня 1990, Корте, Корсика) — французький футболіст і тренер. Один із чотирьох гравців, які виходили на поле у матчах перших трьох довоєнних чемпіонатів світу.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Наприкінці 20-х років виступав на команду «Стад Франсе». Найуспішнішими в його футбольній кар'єрі стали наступні сім сезонів, протягом яких захищав кольори іншого столичного клуба — «Расінга». У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни парижани були одним із лідерів французького футболу.

В сезоні 1935/36 команда зробила дубль — здобула перемоги в чемпіонаті і кубку Франції. У всіх матчах турніру брали участь лише двоє гравців «Расінга»: Едмон Дельфур і Огюст Жордан. Вдруге столичний клуб стане чемпіоном через 50 років («Парі Сен-Жермен» — 1985/86). Протягом усього часу був гравцем основного складу, але забивав не багато. Його основним завданням були стрімкі проходи по франгу і результативні передачі на бомбардирів Роже Куара, Робера Мерсьє і Фредеріка Кеннеді.

У тридять років перейшов до клубу «Рубе», який був типовим середняком французького футболу. Однак, це не заважало Едмону Дельфуру продовжувати виступи і за збірну Франції.

У складі національної команди дебютував 9 травня 1929 року проти збірної Англії. У ті часи команди з Туманого Альбіону були законодавцями футбольної моди і тому домашня поразка з великим рахунком була сприйнята, як належне. Дублем у тому матчі відзначився легендарний бомбардир «Мідлсбро» Джордж Кемселл.

Через два роки, на тому самому стадіоні в Коломбі, французи взяли сенсаційний реванш з рахунком 5:2. Едмон Дельфур забив другий і останній гол у складі національної команди. Також, у ворота британського голкіпера, відзначилися Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії англійської збірної.

За рік до вищезазначеного реваншу, в Уругваї, відбулася перша світова першість. На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому.

У червні 1937 року грав за збірну Західної Європи у матчі проти Центральної Європи. Гра між цими командами була складовою Олімпійського дня в Амстердамі і завершилася перемогою суперників з рахунком 1:3.

Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу.

У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Едмона Дельфура, його партнер по збірній Франції Етьєн Маттле, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу).

В останньому матчі з італійцями, Дельфур, повторив досягнення Жуля Девакеза по кількості проведених матчів у збірній Франції. Але вже в січні наступного року їх, з першої сходинки, потіснив захисник «Сошо» Етьєн Маттле, який провів 42 поєдинок.

У роки Другої світової війни захищав кольори «Руана». У цей час проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. У першому сезоні його команда стала переможцем північної групи і дійшла до півфіналу кубкового змагання. Того ж року став граючим тренером «Руана». У першому повоєнному чемпіонаті очолював «Ред Стар» і декілька разів виходив на футбольне поле. Лідерами того складу були учасник двох чемпіонатів світу Альфред Астон і уродженець українського міста Хуст Андре Шимоні. В чемпіонаті клуб посів лише 11 місце, але вдало виступив у кубку Франції — грав у фіналі проти «Лілля» (поразка 2:4).

Після завершення сезону завершив футбольну кар'єру і зосередився на тренерській діяльності. Очолював «Гент», «Серкль Брюгге» (обидва — Бельгія), «Стад Франсе», «Гавр», УСК (Корте), «Бастія» (всі — Франція) і туніський клуб «Хаммам-Ліф». Під його керівництвом «Гент», двічі поспіль, завершував чемпіонат Бельгії на третій сходинці (сезони 1956/57 і 1957/58).

Досягнення[ред. | ред. код]

«Расінг» (Париж): 1936
«Расінг» (Париж): 1936

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Збірна
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1928/29 Франція «Стад Франсе» 3 4 3 0
1929/30 Франція «Стад Франсе» 1 0 6 1
1930/31 Франція «Расінг» (Париж) 2 5 5 1
1931/32 Франція «Расінг» (Париж) 6 5 1 0
1932/33 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 15 3 3 1 6 0
1933/34 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 22 4 3 0 4 0
1934/35 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 11 1 2 0 4 0
1935/36 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 30 2 6 1 5 0
1936/37 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 25 0 4 0 2 0
1937/38 Франція «Рубе» Д-1 26 3 1 0 5 0
1938/39 Франція «Рубе» Д-1 28 2 4 0
1939/40 Франція «Руан» 4 0
1940/41 Франція «Руан» 3 0
1941/42 Франція «Руан» 2 0
1942/43 Франція «Руан» 4 0
1943/44 Франція «Руан-Нормандія» 4 0
1944/45 Франція «Руан» 5 0
1945/46 Франція «Ред Стар» Д-1 7 1 1 0
Усього за кар'єру 164 16 58 16 41 2

Тренерська статистика:

Турнір
С І В Н П О %
Франція Чемпіонат Франції (Д-1) 5 129 40 29 60 109 42,2
Франція Перехідні матчі (Д-1/Д-2) 1 4 2 1 1 5 62,5
Франція Чемпіонат Франції (Д-2) 1 38 19 11 8 49 64,5
Франція Кубок Франції 9 41 28 3 10 59 71,9
Бельгія Чемпіонат Бельгії (Д-1) 8 246 102 59 85 263 53,5
Бельгія Чемпіонат Бельгії (Д-2) 3 90 49 20 21 118 65,6
Усього 22 548 240 123 185 603 55,0

Статистика виступів на чемпіонатах світу:

група «А»
13 липня 1930
Франція 4 — 1 Мексика
Лоран Гол 19'40'
Машіно Гол 43'87'
Звіт Карреньйо Гол 70'

Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (NYCS-bull-trans-K.svg), Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (NYCS-bull-trans-K.svg), Хосе Руїс, Альфредо Санчес, Луїс Перес, Іларіо Лопес, Діонісіо Мехія, Феліпе Росас, Мануель Росас, Ефраїн Амескуа. Тренер — Хуан Луке.


група «А»
15 липня 1930
Аргентина 1 — 0 Франція
Монті Гол 81' Звіт

Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра (NYCS-bull-trans-K.svg), Роберто Черро, Рамон Муттіс, Наталіо Перінетті, Педро Суарес. Тренер — Франсіско Оласар.

Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (NYCS-bull-trans-K.svg), Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.


група «А»
19 липня 1930
Чилі 1 — 0 Франція
Субіабре Гол 65' Звіт

Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт.

Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (NYCS-bull-trans-K.svg). Тренер — Рауль Кодрон.


1/8 фіналу
27 травня 1934
Австрія 3 — 2 Франція
Сінделар Гол 45'
Шалль Гол 93'
Біцан Гол 109'
Звіт Ніколя Гол 18'
Верр'є Гол 115' (пен.)

Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (NYCS-bull-trans-K.svg), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль

Франція: Алексіс Тепо (NYCS-bull-trans-K.svg), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.


1/8 фіналу
5 червня 1938
Франція 3 — 1 Бельгія
Венант Гол 1'
Ніколя Гол 11'69'
Звіт Ісемборг Гол 19'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (NYCS-bull-trans-K.svg), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.


1/4 фіналу
12 червня 1938
Франція 1 — 3 Італія
Ессерер Гол 10' Звіт Колауссі Гол 10'
Піола Гол 52'72'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (NYCS-bull-trans-K.svg), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

Посилання[ред. | ред. код]