Едмунд Гуссерль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едмунд Гуссерль
Західна філософія
Філософія XX століття
Edmund Husserl 1900.jpg
Дата народження: 8 квітня 1859(1859-04-08)
Місце народження: Простейов, Моравія
Дата смерті: 28 квітня 1938(1938-04-28) (79 років)
Місце смерті: Фрайбург, Німеччина
Школа/Традиція феноменологія
Основні інтереси епістемологія, математика
Значні ідеї епохе, природна точка зору, ноема, ноезис, ейдетична редукція, Retention and protention
Вплинули на нього Франц Брентано, Карл Штюмпф, Декарт, Кант
Вплинув на Ойген Фінк, Курт Гедель, Гайдеґґер, Ганс Блюменберґ, Дерріда, Кундера, Бернард Штіґлер, Еммануель Левінас, Мерло-Понті, Жан-Поль Сартр, Макс Шелер, Іван-Павло II, Людвіґ Ландґребе, Едіт Штайн, Карнап, Марвін Фарбер, Александр Куаре, Хосе Ортега-і-Гассет, Роман Інґарден, Дітріх фон Гільдебранд, Міллан-Пуеллес, Ганна Арендт, Лешек Колаковський, Ян Паточка, Жан-Люк Маріон, Олаво де Карвалью.

Е́дмунд Ґуста́в Альбре́хт Гу́ссерль (нім. Edmund Gustav Albrecht Husserl; *8 квітня 1859, Простєйов, Моравія — †26 квітня 1938, Фрайбург) — німецький філософ, відомий як батько феноменології. Його робота порвала із позитивістською орієнтацією науки і філософії його часу, надаючи ваги суб'єктивному досвіду як джерелу пізнання об'єктивних феноменів.[ред.ред. код]

Біографія[ред.ред. код]

Гуссерль походив із єврейської сім'ї. Він був другою дитиною з чотирьох в сім'ї кравця Адольфа Абрахама Гуссерля та його дружини Юлії Гуссерль. В 1876 році вступив до Лейпцизького університету, де почав вивчати астрономію, математику, фізику та філософію. В 1878 році перейшов до Гумбольдтського університету Берліна, де продовжив вивчати математику в Леопольда Кронекера і Карла Веєрштраса, а також філософію у Ф. Паульсена. В 1881році вивчав математику в Відні. 8 жовтня 1882 року захистив у Віденському університеті в Лео Кьонігсбергера дисертацію на тему «Внесок в теорію варіаційного обчислення» і став займатися філософією у Франца Брентано. В 1886 році Гуссерль разом з нареченою приймає протестантське віросповідання, в 1887 році укладають шлюб, після чого Гуссерль влаштовується на викладацьку роботу в університеті в Галле.

Його перші публікації були присвячені проблемам основ математики («Філософія арифметики», 1891) та логіки («Логічні дослідження» I, 1900; II, 1901). «Логічні дослідження» стають першою книжкою нового напрямку філософії, заснованого Гуссерлем — феноменології.

Починаючи з 1901 року він зустрічає в Ґеттінґені та Мюнхені своїх перших однодумців (Райнаха, Шелера, Пфендера). Саме в цей період він публікує програмну статтю в «Логосі» — «Філософія як точна наука» (1911) і перший том «Ідеї для чистої феноменології та феноменологічної філософії» (1913).

В 1916 році він отримує кафедру в Університеті Фрайбурга, яку до нього займав Риккерт.

Мартін Гайдеґер, найбільш здібний учень Гуссерля, редагує його «Лекції по феноменології внутрішнього усвідомлення часу» (1928). Потім послідовно виходять у світ «Формальна та трансцендентальна логіка» (1929), «Картезіанські роздуми» (французькою, 1931), частини I та II роботи «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» (1936, повний текст рукопису було видано посмертно, в 1954році).

Після приходу до влади нацистів Гуссерля було на деякий час звільнено як єврея, згідно земельного закону Бадена; остаточно він його було звільнено з посади тільки після прийняття «Нюрнберзьких расових законів», що залишили євреїв без громадянства. Гайдеґера весною 1933 року було обрано ректором університету і незабаром він вступив в НСДАП. Питання про його особисту причетність до переслідувань Гуссерля та про їх взаємовідносини в цей період викликають багато суперечок. Гуссерлю було заборонено брати участь в філософських конгресах 1933 и 1937 років як офіційно, так і в приватному порядку. Його старі книжки не вилучались із бібліотек, але видання нових було неможливим. Не зважаючи на ворожість, якою оточив його нацистський режим, Гуссерль не емігруровав (його діти виїхали в США). Він помер в Фрайбурзі в 1938 році від плевриту майже в повній самотності. Бельгійський монах-францисканець, аспірант Вищого інституту філософії Германн Лео Ван Бреда, побоюючись гітлеровського антисемітизму, перевіз в Левен бібліотеку та неопубліковані роботи Гуссерля, а також допоміг виїхати з Германії вдові та ученям філософа. Якщо б не втручання Ван Бреда, вдові Гуссерля загрожувала б депортація в концтабір, а його архіву — конфіскація та загибель. Так в Левені було засновано Гуссерль-Архів — центр вивчення спадщини Гуссерля, який існує до нашого часу.

Архів Едмунда Гуссерля в Левені нараховує сорок тисяч неопублікованих листів (частково стенограми),які публікуються в повному зібрання творів — Гуссерліані.

Гуссерль був учнем Франца Брентано і Карла Штумпфа . Його філософські праці мали відлуння в подальшій філософії, адже вони вплинули на таких філософів, як: Едіт Штайн, Юджин Фінк, Макс Шелер, Мартін Гайдеггер, Жан-Поль Сартр, Емануель Левінас, Рудольф Карнап, Герман Вейл, Моріс Мерло-Понті, Ян Паточка і Роман Інгарден. У 1887 році Гуссерль приймає хрещення і стає лютеранином. Він був репетитором (Privatdozent) філософії у Галле з 1887, потім був професором у Геттінгені з 1901, і у Фрайбургу з 1916 до звільнення у 1928. Після цього, він продовжив свої дослідження і письменницьку роботу, використовуючи бібліотеку Фрайбурга, поки через своє єврейське походження не був висланий за сприяння колишнього учня і ймовірного протеже Мартіна Гайдеггера.

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії та напрямки. — К.: Ваклер, 1996. — С. 69-83.
  • Гуссерль Е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія. Вступ до феноменологічної філософії // Філософська думка. — 2002. — № 3. — С. 134–149.
  • Гуссерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки. — К.: ППС-2002, 2009. — 356 с.

Література[ред.ред. код]

Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.