Едмунд Кін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмунд Кін
Kean S.Cousins.jpg
Народився 17 березня 1787(1787-03-17)[1][2]
Лондон, Англія, Королівство Велика Британія
Помер 15 травня 1833(1833-05-15)[3][4][5] (46 років)
Річмонд-на-Темзі, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Поховання Віндзорський замок
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Проживання Лондон
Діяльність актор театру
Заклад Королівський театр на Друрі-Лейн
Діти Charles Kean[d]

Едмунд Кін (англ. Edmund Kean, 17 березня 1787, Лондон — 15 травня 1833, Ричмонд) — англійський актор епохи романтизму.

Біографія[ред. | ред. код]

Кін в ролі Гамлета

Син актриси Енн Кері, онук Генрі Кері, автора гімну Великої Британії. Дебютував на сцені у віці чотирьох років. Систематичної освіти не отримав. Прославився виконанням шекспірівських ролей, змагаючись в цьому з Д. Ф. Кемблом. Грав в провінційних театрах, в тому числі в Белфасті з Сарою Сіддонс. З 1814 виступав на сцені лондонського театру Друрі-Лейн, дебютував в ролі Шейлока у «Венеціанському купці» Шекспіра. Гастролював у Нью-Йорку (1820, 1825—1826). Останній виступ Кіна відбулося 25 березня 1833 в Ковент-Гарден: він грав Отелло, в ролі Яго виступав його син Чарлз. Стиль його гри вплинув на багатьох акторів, таких, як американець Едвін Форрест.

Відрізнявся ексцентричністю в поведінці, схильністю до скандалів, багато пив.

Син Кіна Чарлз (1811—1868) також став відомим актором.

Образ Кіна в мистецтві[ред. | ред. код]

П'єсу «Кін, або Геній і безпутність» написав Олександр Дюма (1836), в ній відзначався Фредерік Леметр. У XX столітті п'єса перероблена Сартром; в 1956 цей варіант екранізований Франческо Розі з Вітторіо Гассманом у головній ролі, а в 1987 її поставив Робер Оссейн в паризькому театрі Мариньї, в головній ролі виступив Жан-Поль Бельмондо. Про життя Кіна знято ще кілька фільмів в різних країнах світу: Рудольфом Бібрахом з Алессандро Моїссі (1921), Олександром Волковим з Іваном Мозжухіним (1924) та ін.

У Росії п'єсу про Кіна за мотивами драми Дюма написав Григорій Горін (1991).

Мемуари[ред. | ред. код]

  • Phippen F. Authentic memoirs of Edmund Kean, containing a specimen of his talent at composition. London: Printed for J. Roach, 1814

Література[ред. | ред. код]

  • Минц Н. В. Эдмунд Кин. М.: Искусство, 1957
  • Hawkins F.W. The life of Edmund Kean. New York: B. Blom, 1969
  1. 1911 Encyclopædia Britannica // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911.
  2. https://books.google.fr/books?id=UplBAQAAMAAJ
  3. SNAC
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. The Peerage