Едуард Бове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Бове
Ed bovet.jpg
Народився 14 вересня 1797(17970914)
Фльорьє
Помер 25 жовтня 1849
Фльорьє
Громадянство Швейцарія
Діяльність годинникар
Володіє мовами французька
Батько Жан-Фредерік Бове
У шлюбі з 2 дружини
Діти 1 син

Едуард Бове (*Édouard Bovet, 14 вересня 1797 — 25 жовтня 1849) — швейцарський годинникар, засновник фірми «Бове-Фльортє», політичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у містечку Фльорьє (князівство Невшатель) у 1797 році. Син Жана-Фредеріка Бове, годинникаря. Спочатку навчався у батька родинній справі, водночас здобув початкову освіту. У 1814 році, після поразки імператора Наполеона I, Едуард Бове виступив проти повернення області Невшатель Пруському королівству. Тому того ж року разом із братами Альфонсом і Фредеріком відправився до Лондону, який на той час був центром годинникарства і комерції. Працював в англійській компанії «Магніак». Водночас відкрив власну майстерню, свої роботи (кишенькові годинники) підписував «Bovet London».

У 1818 році за доручення своєї фірми Едуард Бове рушив до Кантона, єдиного відкритого порту китайської династії Цін. Спочатку займався продажем англійських годинників. Проте незабаром Едуард Бове запросив у брата Густава у Швейцарії надсилати до Кантона більш якісних й коштовних годинників. Завдяки успішній комерційній діяльності Бове накопичив статки і у 1822 році заснував власну фірму. Після цього брати Альфонс і Фредерік надсилали годинники з Лондона, а Густав — з Швейцарії. Продукція майстерні Бове спочатку помітно різнилася за ціною і якістю, оскільки, поряд з порівняно простими речами, покупцям пропонувалися розкішні та вишукані ювелірні вироби, корпуси яких були виконані женевськими декораторами.

Завдяки успішній діяльності братів Бове головний офіс було перенесено з Лондона до Фльорьє. У 1824 році разом з братом Шарлем-Анрі засновує офіс в Макао. Речі, створені для Китаю, Бове позначали марками з двох ієрогліфів («бо-вей»), що представляють собою транскрипцію прізвища. Марку обрамляли кола, зображення триніжка або вази з квітами. Тут оженився на китаянці, що вихована було єзуїтами, так звана тимчасова дружина. У 1830 році Едуард Бове переїздить з Кантона до Фльорьє.

У 1831 році був одним з очільників республіканського повстання проти влади Пруссії. Після його придушення вимушений був тікати до м. Безансон (Франція). У 1836 році призначає свого небожа Луї управителем фірми, а згодом відправляє до Кантона — до Шарля-Анрі Бове. У 1840 році капітал фірми Бове становив 1 млн франків.

У 1842 році після закінчення опіумної війни відповідно до Нанкінського договору Китай відкрив Великій Британії більше портів. Це дало змогу Бове через свій лондонській офіс збільшити збут продукції до Китаю. У 1843 році засновано офіс фірми у Кантоні. Після 1846 року налагоджують виробництво і продаж музичних шкатулок, більша частина з яких були спеціально призначені для цінського двору.

У 1847 році взяв офіційний шлюб. У 1848 році після революції, повалення пруської влади і оголення Республіки Невшатель, Едуард Бове повертається до Фльорьє. Помер у 1849 році у рідному місті Фльорьє.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина (ім'я невідоме) — китаянка.

Діти:

  • Едуард Жорж (1826-д/н)

2. Дружина — Констанція Еллен Меньє.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sylvia Robert, Biographies neuchâteloises, t. 2, Hauterive, Neuchâtel, Éditions Gilles Attinger,‎ 1998, 49 p.
  • Родина Бове