Едуард Війральт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Едуард Війральт (нар. 20 березня 1898, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 8 січня 1954, Париж, Франція) — естонський художник[1].

Едуард Війральт народився поблизу Санкт-Петербурга у родині естонців, які працювали за наймом у російському помісті. 1909 року родина повернулася до Естонії й мешкала у Таллінні, де Едуард відвідував Талліннську школу образотворчого мистецтва й ремесла. З 1919 Війральт продовжив навчання школі Паллас у Тарту в Антона Штаркопфа. Свої перші дереворити й ліногравюри він виконав ще у 1916. У 1922—1923 Війральт навчався в Дрезденській академії мистецтв під керівництвом професора Селмара Вернера і повернувся в Татру у 1923. У цей період він займався здебільшого ілюструванням книг.

З 1925 по 1939 Війральт мешкав у Парижі, потім деякий час провів у Естонії, а з 1946 знову в Парижі, де й помер у віці 55 років, і був похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Саме в Парижі Війральт створив свої найвідоміші роботи: «Пекло» (1930—1932), «Кабаре» (1931), «Проповідник» (1932), «Голови негрів» (1933) та «Клод» (1936).

Посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Kangilaski, O. (1959). Eduard Wiiralt (Estonian). Tallinn: Eesti Riiklik Kirjastus. с. 136. 

Посилання[ред.ред. код]


Художник Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.