Едуард Жюве
| Едуард Жюве | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 квітня 1820 Фльорьє |
| Помер | 2 листопада 1886 |
| Громадянство | Швейцарія |
| Діяльність | годинникар |
| Рід | Жюве |
| Батько | Анрі-Луї Жюве-Буржуа |
| Мати | Софі Вочер де ла Кру |
| У шлюбі з | Зелі Руле |
| Діти | 2 сина |
Едуард Жюве (*Edouard Juvet-Bourgeois, 23 квітня 1820 —2 листопада 1886) — швейцарський годинникар, засновник фірми «Жюве».
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з родини містян. Народився у містечку Фльорьє (князівство Невшатель, Прусія). Син Анрі-Луї Жюве-Буржуа та Софі Вочер де ла Кру. Замолоду захопився виробленням кишенькових годинників. У 1842 році відкрив власну майстерню у містечку Бютт. У 1844 році перебирається до Фльорьє. У 1845 році одружився.
У 1856 році відкрив представництво свого торговельного дому в Шанхаї (після поразки династії Цін у Другій опіумній війні). У 1858 році — у Пекіні та Таньцзяні, у 1860 році — Сайгоні. Східні представництва очолювали сини Едуарда Жюве — Амі-Луї та Лео. Годинники Бове поставлялися до імператорського двору Цін. З 1873 року Едуард Бове став наносити китайські символи на продукти фірми, що відповідно зареєстрував. Створені ним годинник — флакон, стилізованої форми шинуазрі XVIII століття, представлені в зібраннях пекінського музею Ґуґун. В Китаї компанія Жюве конкурувала лише з фірмою Бове. Жюве використовував в Китаї різні торгові марки, найбільш часто — марку з двох ієрогліфів («уна»), поміщено у фігуру метелика з розправленими крилами.
У 1875 році Едуард Жюве оформив довіреність на сина Лео. З цього моменту останній став керувати годинникарною фірмою Жюве. Едуард здійснював лише загальне управління. Едуард Жюве помер у 1886 році. Його фірму успадкував син Лео, оскільки інший — Амі-Луї — помер раніше.
Джерела[ред. | ред. код]
- Edouard Juvet, Fleurier
- EDOUARD JUVET[недоступне посилання з липня 2019]
- JUVET HISTORY IN CHINA[недоступне посилання з липня 2019]
- Вироби Едуарда Бове
