Едуар Молінаро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуар Молінаро
Édouard Molinaro
Edouard Molinaro 2009.jpg
Е. Молінаро на Фестивалі американського кіно в Довілі
Дата народження 13 травня 1928(1928-05-13)
Місце народження Бордо, Франція
Дата смерті 7 грудня 2013(2013-12-07) (85 років)
Місце смерті
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1946 — 2013
IMDb ID 0596850
Commons-logo.svg Едуар Молінаро у Вікісховищі

Едуа́р Молінаро́ (фр. Édouard Molinaro; 13 травня 1928, Бордо — 7 грудня 2013, Париж) — французький кінорежисер і сценарист, постановник 52-х двох кінофільмів, серед яких низка популярних кінокомедій, та 5-ти серіалів [1]. При створенні своїх фільмів часто використовував адаптації театральних п'єс.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 травня 1928 року в Бордо (Франція). В юнацькі роки став кіноманом і брав участь у багатьох змаганнях любительських короткометражних фільмів.

Його перший фільм було випущено у 1957 році і він отримав позитивні відгуки від критиків. Після ще декількох фільмів, на початку 1960-х років стає відомим режисером. У 1961 році входив до складу журі Каннського кінофестивалю. Ще декілька успішних кінокомедій, у тому числі два фільми із зіркою 1960-х Луї де Фюнесом («Оскар» і «Заморожений»), закріпили його положення як успішного режисера.

У 1978 році зняв фільм «Клітка для диваків», який у 1980 році отримав «Золотий глобус» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». За нього ж Молінаро було висунуто на відзначення «Оскаром» за режисуру і написання сценарію.

У 1990-х роках здобув повторну популярність завдяки екранізації п'єси «Вечеря» (фільм «Вечеря» 1992 р.) і створенню фільму-біографії Бомарше (фільм «Безрозсудний Бомарше» 1996 р.).

В останні роки Молінаро в основному знімав для телебачення. Помер на 86-му році життя в Парижі, 7 грудня 2013 року від легеневої недостатності[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Едуар Молінаро володар премії «Золотий глобус» 1980 року в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Клітка для диваків», номінант на «Оскар» за режисерську роботу і написання сценарію до цієї ж картини.

У 1996 році Едура Молінаро було удостоєно Премії Рене Клера, яка присуджується Французькою академією за досягнення в кінематографі, головно за написання сценаріїв та діалогів.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Édouard Molinaro. Intérieur Soir / Éditions Anne Carrière. — Paris, 2009. — 220 с. — ISBN 978-2-84337-558-3.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Edouard Molinaro: Sa biographie - AlloCiné
  2. Пішов з життя французький режисер Едуар Молінаро (uk). Преса України. 07 грудня 2013. Процитовано 23.3.2015. 

Посилання[ред. | ред. код]