Едіп-цар (опера Стравинського)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едіп-цар
фр. Œdipus rex
Композитор Стравінський Ігор Федорович
Автор(и)
лібрето
Жан Кокто
Мова лібрето латина
Джерело сюжету Цар Едіп
Жанр неокласицизм
Кількість дій 2 Дія (театр)
Кількість яв 6 Ява
Перша постановка 30 травня 1927
Інформація у Вікіданих

Едіп-цар (лат. Œdipus rex) — опера-ораторія у двох діях (шести картинах) Ігоря Стравинського на лібрето Жана Кокто.

Історія[ред. | ред. код]

Прем'єра відбулася 30 травня 1927 в Театрі де ла Вілль в концертному виконанні, потім поставлена ​​на сцені Віденської державної опери 23 лютого 1928 року. Лібрето Жана Кокто було переведено на латину абатом Жаном Даніелу. Твір може виконуватися або в концертному вигляді (як ораторія), або на театральній сцені (як опера), оповідач може говорити на мові тієї країни, де виконується твір.

Дійові особи[ред. | ред. код]

Місце дії[ред. | ред. код]

Дія відбувається в місті Фіви (Стародавня Греція).

Структура[ред. | ред. код]

Дія I[ред. | ред. код]

Населення Фів страждає від чуми. Жителі благають царя Едіпа допомогти їм. Креонт оголошує, що Дельфійський оракул заявив, що вбивця попереднього царя знаходиться в місті, і його треба знайти. Віщун Тіресій каже, що Едіп і є той самий убивця. Едіп вважає, що вони хочуть скинути його з трону.

Дія II[ред. | ред. код]

Іокаста нагадує, що Лай, попередній цар, був убитий розбійниками на перехресті трьох доріг. Вражений Едіп згадує, що він убив незнайомця на тому ж місці. Вісник і Пастух повідомляють Едіпу про смерть царя Поліба і про те, що він був нерідним батьком Едіпа, а сам Едіп був знайдений у горах, коли був немовлям. Іокаста тікає, сповнена жаху, Пастух і Вісник звинувачують Едіпа в батьковбивстві та інцесті. Іокаста вішається, а Едіп виколює собі очі.

Література[ред. | ред. код]