Едіт Седерґран
| Едіт Седерґран | ||||
|---|---|---|---|---|
 Едіт Седерґран у 1917 році | ||||
| Народилася | 4 квітня 1892[1][2][…]  Санкт-Петербург, Російська імперія[4] | |||
| Померла | 24 червня 1923 (31 рік) або 23 червня 1923[4] (31 рік) Рощино (Ленінградська область), Виборзька губернія[d], Фінляндія ·туберкульоз | |||
| Поховання | Рощино (Ленінградська область) і Edith Södergran's graved | |||
| Країна |  Російська імперія Фінляндія | |||
| Діяльність | поетеса, письменниця | |||
| Сфера роботи | поезія | |||
| Alma mater | Петрішулеd | |||
| Знання мов | шведська[1] і німецька | |||
| Мова творів | шведська | |||
| Роки активності | з 1916 | |||
|
| ||||
 Едіт Седерґран у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Едіт Ірене Седерґран (фін. Edith Irene Södergran, 4 квітня 1892, Санкт-Петербург, Російська імперія ― 24 червня 1923, Ківеннапа (нині Рощино Ленінградської області, Росія), Виборзька губернія, Фінляндія) ― фінська поетеса. Є найвідомішою за кордоном фінською поетесою, чиї твори перекладені більше як 40 мовами[7][8], а також однією з перших представників модернізму у фінській літературі.
Батько Едіт Седерґран, Маттс Седерґран, походив зі шведськомовного міста Нерпес, а мати, Гелена (дівоче прізвище Гольмроос) була шведськомовною фінкою, народженою в Санкт-Петербурзі; бабуся Едіт була родом з Науво[9]. Родина переїхала до Райволи на Карельському перешийку, де батько Маттс працював на лісопилці. Едіт навчалася у петербурзькій німецькій школі Петрішуле, де вона почала писати вірші німецькою, надихаючись Гайнріхом Гайне та Йоганном Вольфґанґом фон Ґете[7]. Вона познайомилась із французьким символізмом, російським футуризмом та німецьким експресіонізмом[10].
Батько Едіт помер від туберкульозу у 1907 році, а сама дівчина захворіла на цю ж хворобу наступного року. Вона лікувалася спершу у туберкульозному санаторії Нуммела в Нурміярві, а згодом у Давосі в Швейцарії. З 1914 року Едіт відмовилася від санаторного лікування і за підтримки та допомоги матері повністю присвятила себе поетичній творчості[7].
Седерґран створила всі свої твори за досить короткий час. Її перша збірка Dikter (з швед. «Вірші») вийшла у 1916 році[10]. Це була перша у Фінляндії збірка, що складалася лише з верлібрів, а її образний стиль сильно відрізнявся від традиційної поезії[11]. Вірші Седерґран вважалися невідповідними та складними для розуміння, ця збірка отримала багато уваги, але відгуки були змішані та навіть критичні відгуки[12].
«Музою» та близькою подругою Седерґран протягом довгого часу була письменниця Гаґар Ульсон[13], яка у 1922 році залучила її до діяльності модерністського журналу Ultra[14]. Другим фінсько-шведським поетом, який підтримував Едіт, був Ельмер Діктоніус: вона одного разу зустріла його, коли Гаґар Ульсон відправила його до Райволи у березні 1922 року, за деякий час до смерті Седерґран. Ця зустріч надала тоді тяжко хворій Едіт сил: Діктоніус співав їй власних пісень і вони деякий час активно листувались, коли стосунки між Седерґран та Ульсон послабшали[15].
Восени 1922 року Седерґран почувалася слабкою і проводила багато часу у ліжку. Ульсон намагалася переконати Седерґран лягти в лікарню, але та дотримувалася свого рішення з 1914 року до останнього не звертатися до лікарень. Її останніми віршами стали Landet som icke är (з швед. «Земля, якої немає») та Ankomst till Hades (з швед. «Прибуття до Аїда»). Останнього листа до Діктоніуса Едіт надіслала перед своєю смертю наприкінці червня 1923 року[16].
Едіт Седерґран була першопрохідницею модернізму на кшталт Т.С. Еліота та Езри Паунда в англомовному світі. Під впливом поетеси фінсько-шведська поезія у 1920-х рр. постала в авангарді нордичної літератури[17][18], у той час як у фінськомовній поезії модернізм набув популярності лише у 1950-х рр.[19]
У 1955 році Гаґар Ульссон опублікувала збірку листів Едіт під назвою «Ediths brev» (з швед. «Листи Едіт»), а у 1949 біографію Седерґран видав Ґуннар Тідестрем. Твори поетеси були перекладені зокрема данською (1953), французькою (1954), норвезькою (1957), угорською (1967), англійською (1969), німецькою (1977), російською (1980) та іспанською (1993) мовами[11][20].
Могильний памʼятник Едіт Седеґран, створений фінським скульптором Вяйне Аалтоненом, був зруйнований у 1939 році. Новий памʼятник, за авторством Вяйне і Матті Аалтоненів, був відкритий у Рощино у 1960 році[11]. У 1992 році у Фінляндії на честь Седерґран було випущено поштову марку[7]. Окрім цього у Рощино знаходиться й памʼятник кішці поетеси на імʼя Тотті, автором якого є скульпторка Ніна Терно[21].
Поезія Едіт Седерґран не має рим та містить багато описів та зображень[22]. Вона значно відрізнялась від типового стилю того часу. Седерґран була першою фінською поетесою, у віршах якої спостерігаються ознаки модерністської поезії, як, наприклад, відкрита структура, індивідуальний ритм та вільний вибір тем[23].
-
Озеро Онкамоярві. -
Два коти. -
Райвола взимку. -
Сплав лісу на озері Онкамоярві.
- Dikter. Borgå: Schildt. 1916. «Вірші», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi
- Septemberlyran. Dikter. Helsingfors: Schildt. 1918. «Вереснева ліра», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi
- Brokiga iakttagelser. Helsingfors: Schildt. 1919. (афоризми), «Строкаті спостереження», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi
- Rosenaltaret. Helsingfors: Schildt. 1919. «Трояндовий вівтар», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi
- Framtidens skugga. Helsingfors: Schildt. 1920. «Тінь майбутнього», книжка на сайті digi.kansalliskirjasto.fi
- Tankar om naturen (афоризми у журналі Ultra за 1920 рік, «Думки про природу»)
- Landet som icke är. (Efterlämnade dikter). Helsingfors: Schildt. 1925. (посмертно, ред. Ельмер Діктоніус, «Земля, якої немає»)
- Листи
- Ediths brev. Brev från Edith Södergran till Hagar Olsson. Med kommentar av Hagar Olsson. Helsingfors: Schildt, 1955. ( «Листи Едіт Седерґран»)
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118797875 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б BiographySampo
- ↑ а б Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
- ↑ а б в г Hökkä, Tuula (2002). Södergran, Edith (1892–1923). Процитовано 6 травня 2025.
- ↑ Löyttyniemi, Raili – Stenberg, Nanna – Björkstrand, Sixten (21 жовтня 2016). Edith Södergran – runoilija edellä aikaansa. Yleisradio. Процитовано 6 травня 2025.
- ↑ Rahikainen 2014, s. 38, 39
- ↑ а б Mikkola, Anne-Maria ym. (1998). Äidinkieli ja kirjallisuus: Käsikirja. Helsinki: WSOY. с. 403. ISBN 951-0-22310-7.
- ↑ а б в Wrede, Johan (1981). Södergran, Edith. Otavan suuri ensyklopedia 17. Helsinki: Otava. с. 6891. ISBN 951-1-05080-X.
- ↑ Rahikainen 2014, s. 108–110.
- ↑ Isaksson, Eva. ”Uskon sisareeni” (PDF). Процитовано 7 травня 2025.
- ↑ Rahikainen 2014, s. 199–200.
- ↑ Rahikainen 2014, s. 191–200.
- ↑ Rahikainen (väitöskirja, 2014) s. 56.
- ↑ Spectrum tietokeskus: 16-osainen tietosanakirja. 11. osa, Sip–Tal. Espoo: WSOY. 1980. с. 528. ISBN 951-0-07250-8.
- ↑ Lindberg, Anna (30 листопада 2014). Sukellus suomenruotsalaiseen kirjallisuuteen. Suomen Saksan-instituutti. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Siro, Juha. Suomenruotsalainen runous ja pitkät tauot lemmensanojen lomassa. Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Virgen moderna. Poesía completa. Traducción de Renato Sandoval Bacigalupo e Irma Síltanen. Lima: Editorial Nido de Cuervos, 1993.
- ↑ Raivola / Totti kissan muistomerkki. Willinmiehen jäljillä 28.8.2017.
- ↑ Laitinen 1997, s. 350.
- ↑ Laitinen 1997, s. 353.
- Laitinen, Kai (1997). Suomen kirjallisuuden historia (4., uusittu painos). Helsinki: Otava. ISBN 951-1-15010-3.
- Rahikainen, Agneta (2014). EKampen om Edith: Biografi och myt om Edith Södergran. Helsinki: Schildts & Söderströms. ISBN 951-5-23342-9.
- Rahikainen, Agneta (2014). Poeten och hennes apostlar: En biomytografisk analys av Edith Södergranbilden (Väitöskirja) (PDF) (швед.). Helsingfors: Helsingfors universitet. ISBN 978-952-10-9790-4.
- Brunner, Ernst (1992). Edith: Roman. Bonnier. ISBN 978-910-05-5486-6.
- Haapala, Vesa (2005). Kaipaus ja kielto: Edith Södergranin Dikter-kokoelman poetiikkaa (Väitöskirja: Helsingin yliopisto). Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura. ISBN 951-746-667-6.
- Haapala, Vesa (2001). Kuinka jumala kirjoitetaan (Toimittanut Tuula Hökkä). Romanttinen moderni: Kirjoituksia runouskäsityksistä. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura. ISBN 951-746-293-X.
- Hökkä, Tuula (1989). Lyriikan vallankumouksellinen (Toimittanut Maria-Liisa Nevala). Sain roolin johon en mahdu: Suomalaisen naiskirjallisuuden linjoja. Helsinki: Otava. ISBN 951-1-10806-9.
- Kivalo, Erkki (1995). Olen sylkenyt verta: Sairauden varjostamaa elämää. Edith Södergran 1892–1923. Klaukkala: Recallmed. ISBN 951-9221-73-5.
- Rahikainen, Agneta (2023). Edith Södergran: Stjärnfångerskan. Helsinki: Schildts & Söderströms. ISBN 978-951-52-6044-4.
- Ström, Eva (1994). Edith Södergran. Stockholm: Natur och kultur. ISBN 91-27-03527-1.
- Södergran, Edith (1993). Som en eld över askan: Edith Södergrans fotografier. Kuvatoimittaja Jukka Kukkonen. Tekstitoimittaja Agneta Rahikainen. Suomentajat Pentti Saaritsa, Kyllikki Villa. Helsinki: Svenska litteratursällskapet i Finland – Akateeminen kirjakauppa. ISBN 978-951-58-3000-5.
- Södergran, Edith (2023). Världen är min (Toimittaneet Agneta Rahikainen ja Eira Sillanpää). Helsinki: Svenska litteratursällskapet i Finland – Akateeminen kirjakauppa. ISBN 978-951-52-5887-8.
- Tideström, Gunnar (1991). Edith Södergran (1. p. 1949). Stockholm: Wahlström & Widstrand. ISBN 91-46-16142-2.
- Edith Södergran. Класична бібліотека Національної бібліотеки Фінляндії.
- Електронні книжки Едіт Седерґран на сайті Projekti Lönnrot.
- Архів Едіт Седерґран на сторінці Finna.
- Edith Södergran-sällskapet. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- Södergranin teoksia digitaalisessa muodossa. Projekti Runeberg.
- Tiainen, Leo: Hauta ja puutarha: Edith Södergranin runoilijamaja Raivolassa. Helsingin Sanomat 9.9.1938, s. 4. (Цифровий архів Національної бібліотеки Фінляндії.)
