Ед II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ед II
Ед II
Ед II
герцог Бургундії
Попередник: Гуго II
Наступник: Гуго III
 
Народження: 1118
невідомо
Смерть: 1162
невідомо
Династія: Бургундська
Батько: Гуго II
Дружина: Марія Шампанська
Діти: 1 син і 2 доньки

Медіафайли у Вікісховищі?

Ед II (фр. Eudes II de Bourgogne; 1118/1120 — 27 червня 1162) — герцог Бургундії у 11431162 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Капетингів. Старший син Гуго II, герцога Бургундії, та Феліції-Матильди де Майєн. Здобув класичну освіту для тогочасного феодала, насамперед військову. В першій половині 1130-х років брав участь у війнах з маврами у війську свого кузена Афонсу, графа Португалії. Під час коронації Людовіка VII в 1137 році Ед відмовився присягнути йому.

Герцог[ред. | ред. код]

У 1143 році, після смерті свого батька, успадкував герцогство Бургундію. Відійшов від політики попередника стосовно вірності по відношенню до королів Франції. У 1145 році він одружився на на доньці графа Шампані і Блуа, цим суттєво зміцнив свої позиції у Франції. Започаткував традицію носіння на зброї прапора свого герцогства.

Відзначався задиркуватим характером, полюбляв здійснювати розбійницькі напади на подорожуючих Бургундією. За це йому у листі 1150 року дорікнув папа римський Євген III. Натомість герцог надав значні пожертвування монастирям Сіто, Фонтей та Квінсі.

У 1155 році після тиску з боку папи римського Адріана IV.У 1160 році році поліпшив свої стосунки з королем Людовиком VII, за якого вийшла заміж Адель, сестра дружини Еда II.

У 1161 році відправився на прощу до Палестини, проте помер там у 1162 році. Рештки повернуті до Бургундії й перепоховані у Сіто. Новим герцогом став малолітній син Гуго, замість якого правила його мати.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марія, донька Теобальда II, графа Шампані і Блуа.

Діти:

  • Алікс (1146—1192), дружина Аршамбо Бурбонського
  • Гуго (1148—1192), герцог Бургундії у 1162—1192 роках
  • Маґо (д/н-1202), дружина Роберта IV, графа Оверні

Джерела[ред. | ред. код]

  • Louis Alphen, '«La Francia: Luigi VI e Luigi VII (1108—1180)», cap. XVII, vol. V (Il trionfo del papato e lo sviluppo comunale) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 705—739
  • Margot Elsbeth Fassler, The Virgin of Chartres: Making History Through Liturgy and the Arts, (Yale University Press, 2010), 457 note5

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ед II