Ежектор гармати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ежектор на гарматі танка Абрамс М1А1

Ежектор ствола — пристрій продувки ствола артилерійської системи (гармати, гаубиці) від порохових газів, який служить для зменшення загазованості бойових відділень танків, САУ і корабельних баштових артилерійських установок. Ежектор був винайдений під кінець Другої світової війни.

Будова[ред. | ред. код]

Ежектор на стволі гармати 2А46-1 танка Т-80БВ

Ежектор це циліндричний балон для порохових газів трохи більшого діаметра, ніж гарматний ствол, з двома кільцевими днищами, натягнутими на ствол. У самому стволі між днищами ежектора просверлені під кутом отвори-сопла, які з'єднують канал ствола з внутрішнім об'ємом ежектора. При пострілі снаряд у процесі руху по стволу спочатку відкриває пояс отворів, розташованих ближче до казенника, і порохові гази під великим тиском (3000-4000 кгс/см²) заповнюють ежектор. Після виходу снаряда зі ствола і спаду тиску гази з ежектора через сопла, розташовані під кутом до осі каналу ствола і ближче до дульного зрізу, спрямовуються назовні зі ствола, при цьому «відсмоктує» порохові гази з казенника і бойового відділення (при відкритому затворі).

Зовні ежектор виглядає як циліндричне потовщення приблизно посередині ствола. Наявність ежектора — характерна риса гармат сучасної бронетехніки[1].

При виході ежектора з ладу (наприклад, якщо в ньому утворилася пробоїна) витяг порохових газів з бойового відділення може бути ускладнений. Це може викликати серйозне порушення в роботі екіпажу через сильний дратівний ефект газів і зменшення видимості в бойовому відділенні. Нормальна робота особового складу в такому випадку може бути продовжена тільки з використанням протигазів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З населеним відділенням. Танк Т-14 на платформі «Армата» не має ежектора, через відсутність екіпажу у бойовому відділенні.

Література[ред. | ред. код]

  • Военный энциклопедический словарь / Председатель ред. ком. Н. В. Огарков. — М. : Воениздат, 1983. — С. 863. — 300 000 прим. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]