Езер Вейцман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Езер Вейцман
івр. עזר ויצמן
Ezer Weizman 1978-2.jpg
Народився 15 червня 1924(1924-06-15)[1][2][3][4]
Тель-Авів-Яфо, Британський мандат у Палестині[1]
Помер 24 квітня 2005(2005-04-24)[2][3][4] (80 років)
Кесарія, Hof HaCarmel Regional Council[d], Підокруга Хайфа[d], Хайфський округ, Ізраїль
Поховання Ізраїль
Громадянство Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність політик, офіцер, льотчик-винищувач, льотчик
Учасник Друга світова війна
Посада Президент Ізраїлю, міністр оборони Ізраїлю[d][5], міністр без портфеля Ізраїлю[d][6], депутат Кнесету[d][1] і депутат Кнесету[d][1]
Звання генерал-майор
Партія Авода, ГАХАЛ, Маарах[d], Лікуд і Яхад[d]
У шлюбі з Reuma Weizman[d]
Нагороди

Езер Вейцман (15 червня 1924, Тель-Авів, Палестина — 24 квітня 2005, Кесарія, Ізраїль) — ізраїльський військовий та державний діяч, президент Ізраїлю від 1993 до липня 2000 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Палестині. Учасник Другої світової війни (служив у Британській армії). Учасник Війни за незалежність, льотчик. У 1958-1966 роках був командувачем ВПС Ізраїлю.

У 1969 році зайнявся політикою. Голова правої партії «Херут». У 1977—1980 роках був міністром оборони в уряді Менахема Бегіна. Поступово переходив на «ліві» позиції.

Вейцман був вперше обраний на пост президента в 1993 році. Він — другий (після Іцхака Навона) уродженець Ізраїлю, які зайняв в Ізраїлі президентський пост. При цьому першому президентові єврейської держави Хаїму Вейцману він був племінником. Езер Вайцман нині залишається останнім президентом Ізраїлю, обраним від партії Авода. І першим, кому довелося скласти з себе президентські повноваження достроково.

У 1998 році Кнесет переобрав його на другий термін. Він пішов у відставку в липні 2000 року у зв'язку із звинуваченнями в корупції. Незважаючи на те, що Ізраїль — парламентська республіка, Езер Вейцман активно впливав на державну політику.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Weizman, Ezer (1976). On Eagles' Wings: The Personal Story of the Leading Commander of the Israeli Air Force. New York: Macmillan Publishing Co., Inc. ISBN 0-02-625790-4. 
  • Moshe Ben Shaul, ред. (1968). Generals of Israel. Tel-Aviv: Hadar Publishing. 

Посилання[ред.ред. код]