Ейдлін Лев Залманович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ейдлін Лев Залманович
Ейдлін Лев Залманович.gif
Народився 5 січня 1910(1910-01-05)
Чернігів
Помер 28 жовтня 1985(1985-10-28) (75 років)
Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність єврей
Alma mater Московський інститут сходознавства
Галузь наукових інтересів мовознавство
Заклад Інститут сходознавства АН СРСР
Вчене звання доктор наук
Науковий керівник В. М. Алексєєв
Відомий завдяки: переклади віршів з китайської
Нагороди Заслуженный деятель науки РСФСР.png Заслужений діяч науки РСФСР

Лев Залманович Ейдлін (* 5 січня 1910, Чернігів — † 28 жовтня 1985, Москва) — китаїст та перекладач китайської літератури радянських часів, 1968 — доктор наук, 1969 — професор, 1970 — заслужений діяч науки РСФСР.

Життєпис[ред.ред. код]

1937 року закінчив Московський інститут сходознавства, вчився у академіка В. М. Алекєєва; з 1937 по 1941 рік там же й викладав.

З 1956 року працює в Інституті китаєзнавства, 1961 переходить на працю в Інститут сходознавства АН СРСР.

1968 року захистив докторську дисертацію «Тао Юань-мін та його вірші».

Відомий своїми перекладами китайських віршів жанрів «ши» і «ци», зокрема, авторів Тао Юаньмін, Лі Бо, Гао Ші, Цень Шень, Ду Фу, Бо Цзюй-і, Лю Юйсі, інших.

Його переводи є точними до оригіналу, внаслідок цього часто позбавлені рифми й навіть стандартного порядку слів в перекладеному рядку.

Вийшли друком його книги:

  • 1946 — «Паралелізм в поезії Бо Цзюй-і»,
  • 1955 — «Про китайську літературу наших днів»,
  • 1962 — «Китайська література» — разом з В. Ф. Сорокіним,
  • 1967 — «Тао Юань-мін та його вірші»,
  • 1970 — «Ідеї та факти (декілька питань з приводу китайського Відродження)»,
  • 1973 — «До питання розвтитку китайської класичної літератури 3- 13 століття»,
  • 1975 — «Китайська класична поезія», перевидання 1984,
  • 1986 — «Поети Китаю та В'єтнаму»,
  • 1987 — «Поезія епохи Тан 7 — 10 сторіч»,
  • статті по історії китайської літератури та театру, теорії поетичного перекладу, загалом написав до 200 праць.

Був відповідальним редактором збірників та монографій:

  • 1958 — «Китайська класична проза»,
  • 1966 — «Китайська народна картина»,
  • 1970 — «Пу Сун-лін. Лисячі чари. Оповідки Ляо Чжая про чудеса», 1973 перевидано,
  • 1977 — «Теоретичні питання вивчення літератур Далекого Сходу»,
  • 1978 — «Алексєєв В. М. Китайська література. Вибрані праці»,
  • 1979 — «Література країн Далекого Сходу»,
  • 1982 — «Алексєєв В. М. Наука про Схід. Статті та документи».

Джерела[ред.ред. код]