Амос Тверські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Еймос Тверські)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амос Тверські
івр. עמוס טברסקי
Народився 16 березня 1937(1937-03-16)[1][2][3]
Хайфа, Підмандатна Палестина
Помер 2 червня 1996(1996-06-02)[1][2][3] (59 років)
Стенфорд (Каліфорнія), Каліфорнія, США
·меланома
Країна  Ізраїль
Національність Ізраїль Ізраїль
Діяльність Когнітивна психологія, Поведінкова економіка
Галузь психологія і економіка
Alma mater Єврейський університет, Університет Мічигану
Науковий ступінь докторський ступінь
Науковий керівник Clyde Coombsd і Ward Edwardsd
Знання мов англійська[2]
Заклад Університет Мічигану, Стенфордський університет, Єврейський університет і Гарвардський університет
Членство Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Економетричне товариство[4]
Magnum opus Теорія перспектив
Конфесія атеїзм
Мати Jenia Taverskyd
У шлюбі з Барбара Тверські
Діти Орен, Тал, Дона
Нагороди Стипендія Мак-Артура (1984), Грант Ґуґґенгайма в галузі суспільних наук для постійних мешканців США та Канади (1984)

Амос Натан Тверські (івр. עמוס טברסקי‎, англ. Amos Tversky; 16 березня 1937(19370316), м.Хайфа, Підмандатна Палестина — 2 червня 1996, Стенфорд (Каліфорнія), США) — ізраїльський когнітивно-математичний психолог, студент когнітивної науки, друг та співавтор Деніеля Канемана і ключова фігура у виявленні систематичного когнітивного упередження людини в оцінці ризику та потенційної вигоди.

Значна частина ранніх робіт стосувалась основ вимірювання. Його ранні роботи з Канеманом були орієнтовані на психологію передбачення та судження про ймовірність; згодом вони разом сформували і розвивали теорію перспектив, мета якої пояснити ірраціональні, нелогічні людські економічні вибори. Ця ж теорія вважається однією з основних робіт поведінкової економіки. Через 6 років після смерті Амоса Тверські, у 2002 році Деніель Канеман отримав Нобелівську нагороду з економіки за їх спільну працю.

За роки досліджень Амос Тверський також співпрацював з Томасом Гіловичем[en], Полом Словічем[en] та Річардом Талером.

Біографія[ред. | ред. код]

Амос Тверські народився в Хайфі, Британському мандаті в Палестині (зараз Ізраїль) у сім'ї польського ветеринара Йосифа Тверські та литовсько-єврейської ізраїльської політичної діячки Євгенії Тверські[en], соціальної працівниці, яка згодом стала членом парламенту від Мапай (робітнича партія). В Амоса Тверські була сестра Рут, яка була на 13 років старша від нього.

Військова служба[ред. | ред. код]

Амос Тверські з відзнакою служив у десантних військах Збройних сил Ізраїлю, піднявшись до звання капітана і був нагороджений за хоробрість. За період служби, брав участь у трьох війнах. Він стрибав з парашутом у зонах бойових дій під час Суецької кризи в 1956 році, командував піхотним підрозділом під час Шестиденної війни в 1967 році і служив у польовому психологічному підрозділі під час Війни Судного дня в 1973 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1963 році Тверські одружився з американським психологом Барбарою Ганс[en], зараз професором на кафедрі людського розвитку в Педагогічному коледжі при Університеті Колумбії. У них було 3 дітей: сини Орен і Тал та дочка Дона.

Навчання та робота в університетах[ред. | ред. код]

Амос Тверські отримав ступінь бакалавра в Єврейському університеті в Ізраїлі в 1961 році і ступінь доктора в Університеті Мічигану в Енн-Арбор в 1965 р. Потім почав читати лекції в Єврейському університеті і Університеті Мічигану і в Гарварді. У 1970 році він вступив до Стенфордського університету, а в 1978 році приєднався до викладацького складу Стенфордського університету, де й пропрацював до кінця життя. З 1990 року Тверські працював у Сенаті університету. У 1980 році став членом Американської академії мистецтв і наук. У 1984 році він став лауреатом стипендії Мак-Артура, а в 1985 році був вибраним до Національної академії наук США. У 1995 році він разом із Деніелем Канеманом отримали медаль Уорена від Товариства експериментальних психологів. Крім того, він отримав почесні ступінь доктора Єльського університету, Чиказького університету та Гетеборзького університету у Швеції. Після його смерті був нагороджений іншими преміями, включаючи премію Громаєра за психологію в 2002 році, спільно з Канеманом, а в 2006 році він також був нагороджений разом з Канеманом медаллю Френка Рамсі від Товариства аналізу рішень. Оцінюється як один з найважливіших психологів 20 століття. Тверські продовжував займатися своєю академічною роботою до своїх останніх днів.

Помер Амос Тверські у своєму будинку 2 червня 1996 року від раку меланоми і був похований на єврейському кладовищі в Коломі, округ Сан-Матео, штат Каліфорнія.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Робота з Деніелем Канеманом[ред. | ред. код]

Найвпливовіша робота Амоса Тверські була виконана з його давнім знайомим Деніелем Канеманом, партнерство з яким розпочалося наприкінці 1960-х. Їхня робота досліджувала упередженості та невдачі в раціональності, що постійно виявляються в процесі прийняття рішень людиною. Починаючи зі своєї першої спільної роботи «Віра в закон малих чисел», Канеман і Тверські виклали одинадцять «когнітивних ілюзій», що впливають на судження людини, часто використовуючи невеликі емпіричні експерименти, які демонструють, як суб'єкти приймають ірраціональні рішення в невизначених умовах. Ця робота мала великий вплив в галузі економіки, яка в основному передбачала раціональність усіх суб'єктів. Тверські і Канеман змогли продемонструвати, що люди схильні бачити тенденції і зв'язок там, де їх насправді немає, і приймати рішення, ґрунтуючись на цих уявних тенденціях і зв'язках. Особливий інтерес Тверські виявляв до питань про асиметричність значення, яке люди надавали можливим ризикам та вигодам; його дослідження показують, як змінюється вибір людини в залежності від формулювання варіантів, навіть якщо при цьому сенс варіантів залишається незмінним.

Перша важлива стаття, опублікована обома, була опублікована в журналі «Science» у 1974 р. У 1979 р. вони опублікували в журналі «Економетрика» свою новаторську статтю про теорію цінностей, яку вони розробили як альтернативу теорії корисності «Теорія перспектив: Аналіз рішень під ризиком», стаття, яка з часом стала найбільш цитованою в цьому журналі. Їх найважливіша і найвідоміша спільна стаття була опублікована в журналі «Science» у 1981 р. під назвою «Обрамлення рішень та психологія вибору».

Теорія перспектив[ред. | ред. код]

Основною відправною точкою для економічних моделей, заснованих суто на математиці, є те, що кожен можливий результат має суб'єктивне значення, бажане для людини. Це суб'єктивна цінність, яка варіюється в залежності від особи. Суб'єктивне значення потрібно помножити на ймовірність кінцевого результату, про який йдеться, щоб отримати логічну, раціональну модель, придатну для математики. У своїй моделі Канеман та Тверські стверджують, що принципи раціональної математичної процедури повинні дотримуватися наскільки це можливо — достатньо замінити лише певні операції підопераціями, які точніше відповідають психологічним експериментальним фактам.

Це призводить до двох основних змін: значення кінцевого результату не множиться безпосередньо на ймовірність, а на упереджену функцію, яка більше відповідає сприйняттю людиною ймовірності. Ми не порівнюємо кінцевий результат з абсолютним значенням, а з поточним станом. Це означає, що нульова точка суб'єктивної функції корисності, тобто її початок не є абсолютним нулем, а завжди поточним станом. Порівняно з цим відносним нулем, функція «реагує» на збитки інакше, ніж на прибуток. Канеман та Тверські побудували криву на основі ряду експериментальних результатів, з яких ми можемо прочитати, сприйняття ризику людиною та механізми прийняття рішень.

Спотворення та евристика в пізнанні людини[ред. | ред. код]

  • Ще одне дослідження, яке привернуло увагу публіки, було опубліковано в 1985 році під час фінальних ігор НБА: вчений продемонстрував неспроможність уявлення про так звану «hot hand», коли гравець робить цілий ряд вдалих кидків поспіль. З дослідження Тверського випливало, що гравець, який щойно закинув м'яч, має не більше, а менше шансів закинути наступний.
  • Одне з останніх досліджень Тверського показало, що люди можуть шахраювати при проходженні медичних обстежень, щоб переконати себе в тому, що їх стан здоров'я краще, ніж насправді.
  • Упередження пошуку вказує на те, що слова, які починаються з певної літери, легше запам'ятовувати, ніж слова, у яких ця буква не знаходиться у вихідному положенні

Вибрані роботи[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Статті[5][ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  1. Теорія перспектив
  2. Поведінкова економіка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #123870216 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
  5. Частковий список статей сформований за критерієм цитованості

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]