Ейстейн I Магнусон
| Ейстейн I Магнусон | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1088[1] Норвегія |
| Помер |
29 серпня 1123 Hustad[d], Romsdal[d], Мере-ог-Ромсдал, Норвегія |
| Поховання | |
| Громадянство (підданство) |
Норвегія |
| Титул | король |
| Посада | Король Норвегії |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Hardrada dynasty[d] |
| Батько | Магнус III |
| Брати, сестри | • Tora Magnusdatter[d], Сігурд I Хрестоносець, Гаральд IV і Olav Magnusson of Norway[d] |
| У шлюбі з | Ingebjørg Guttormsdatter[d] |
| |
Е́йстейн I Магнусон (1088 — 1123) — король Норвегії з 1103 до 1123 року. Походив із династії Інглінгів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Магнуса III, короля Норвегії, та Маргарет з шведської династії Стенкілів. Про молоді роки його мало відомостей. напевне разом з батьком брав участь у військових та державних заходах. Після смерті Магнуса III було запроваджено співволодарювання його синів Ейстейна, Сігурда та Олафа. Втім у 1115 році Олаф Магнусон помер ще малим. після цього Ейстейн I володарював разом із своїм братом Сігурдом I. Стосунки між ними у цей час залишалися напруженими.
У 1107—1110 роках, на час участі Сігурда I у хрестовому поході, Ейстейн I був фактично одноосібним володарем Норвегії. Він не проводив спочатку агресивної зовнішньої політики. займаючись розбудовою королівства. Ним було засновані монастирі Мункелів у м.Берген, побудовано багато церков. За цей час Норвегія вступила в період економічного та культурного прогресу. Побудовано значний порт в Агденесі неподалік Тронхейму. Особливу увагу Ейстейн приділяв розвитку міста Берген, який перетворився на важливий порту Північному морі.
Було створено сильне та стабільне королівство. Влада короля Норвегії стало міцною з опорою на церковну організацію. Спираючись на це Ейнстейн захопив у Швеції важливу область Емтланд.
Помер Ейстейн 29 серпня 1123 року.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Інгеборг, донька Гутторм, впливового норвезького аристократа. Діти:
- Марія
Джерела[ред. | ред. код]
- Sagas of the Norse Kings Publié par Read Books, 2008 ISBN 1-4437-3824-7. Livre XIII " The sons of Magnus " p.276-319.
- Claus Krag. «Øystein I Magnusson» I: Norsk biografisk leksikon, 2. utg. Bd 10. 2005
