Ейхе Роберт Індрикович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ейхе Роберт Індрикович
Roberts Eihe 1890-1940.jpg
Народився 12 серпня 1890(1890-08-12)[1]
Добеле, Doblen County[d], Курляндська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 лютого 1940(1940-02-02)[2] (49 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність революціонер, політик
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна

Роберт Індрикович Ейхе (латис. Roberts Eihe; 12 серпня 1890(18900812), садиба Авотин Добленського повіту Курляндської губернії, тепер Латвія — розстріляний 2 лютого 1940, Москва) — радянський державний і партійний діяч, революціонер, нарком землеробства СРСР. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (у 1925—1930 роках). Член ЦК ВКП(б) (у 1930—1938 роках). Кандидат у члени Політичного бюро ЦК ВКП(б) з 1 лютого 1935 по 29 квітня 1938 року. Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. (1937—1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 липня (12 серпня) 1890 року в родині батрака. У 1904 році закінчив Добленське (Добельське) двокласне початкове училище. У 1905—1906 роках — учень коваля в кузні на фермі у містечку Бістенгоф Мітавського повіту.

У 1905 році вступив в Соціал-демократію Латиського краю (СДЛК). Член РСДРП(б) з грудня 1905 року.

У 1906 році переїхав до Мітави, де з 1906 по 1907 рік був учнем, підмайстром в слюсарно-ковальській майстерні Вейнберга. У 1907—1908 році працював слюсарем на заводі Крамера у Мітаві.

У серпні 1907 року був заарештований, провів у в'язниці два місяці, був звільнений за відсутністю доказів. У тому ж році обраний до районного комітет Мітавському організації СДЛК, а у 1908 році обраний членом Мітавського комітету Соціал-демократії Латиського краю (СДЛК). У лютому 1908 року разом з 18 товаришами був заарештований на нелегальних зборах, після шестимісячного ув'язнення звільнений під нагляд поліції.

У кінці 1908 року емігрував до Великої Британії. З 1908 по 1911 рік був кочегаром на пароплаві в далеких плаваннях, працював в Шотландії на вугільній шахті, на цинкоплавильном заводі в Уест-Хартлпулі.

У 1911 році, дізнавшись, що в разі повернення в Росію йому більше не загрожує великий тюремний термін, повернувся в Ригу. У 1911—1912 роках — котельник Ризького машинобудівного заводу «Фельзер і Ко». У 1912—1913 роках — слюсар Ризького вагонобудівного заводу «Фенікс».

Обраний членом IV районного комітету СДЛК в Ризі. Був членом профспілки «Молот», товариства «Освіта» і кооперативного товариства «Продукт».З 1914 року — член ЦК СДЛК.

З січня 1914 по квітень 1915 року перебував у в'язницях Риги, Пскова, Петрограду та Красноярська. У 1915 році був засланий в Черев'янську волость Канського повіту Єнісейської губернії. Звідти на початку 1916 року переїхав до Яланського, потім втік до Іркутська, під чужим прізвищем жив в Ачинському повіті та працював на олійницькому заводі в селі Крутоярка. Після Лютневої революції 1917 року працював у коооперативі «Самодеятельность» в місті Красноярську.

У травні 1917 року переїхав до Риги. З травня по серпень 1917 року був членом президії виконкому Ризької міської ради та членом Ризької міської управи.

Під час німецької окупації Риги вів підпільну роботу. У січні 1918 року був заарештований німцями, перебував у військовій тюрмі та концтаборі у місті Фрідріхгоф, але вже в липні 1918 року втік до Російської РФСР.

У серпні — грудні 1918 року — заступник уповноваженого Народного комісаріату продовольства РРФСР у місті Єфремов Тульської губернії.

4 грудня 1918 — 13 січня 1920 (фактично серпень 1919) року — комісар продовольства Радянської Латвії.

У вересні — грудні 1919 року — заступник Челябінського губернського продовольчого комісара. З грудня 1919 року — заступник голови виконавчого комітету Челябінської губернської ради.

У лютому — вересні 1920 року — голова Челябінського губернського комітету РКП(б). У вересні — грудні 1920 року — відповідальний секретар Челябінського губернського комітету РКП(б). У 1921 році призначений заступником народного комісара продовольства Киргизької (Казахської) АРСР.

Потім до червня 1921 року працював у ЦК Компартії Латвії, був делегатом III конгресу Комінтерну.

У 1921 — квітні 1922 року — заступник уповноваженого, уповноважений Народного комісаріату продовольства РРФСР по Південному-Сходу у місті Ростові-на-Дону.

У травні 1922—1923 роках — комісар по продовольству Сибірського продовольчого комітету.

У 1923—1924 роках — заступник народного комісаріату продовольства РРФСР.

У 1924 — грудні 1925 року — заступник голови Сибірського революційного комітету.

10 грудня 1925 — травень 1929 року — голова виконавчого комітету Сибірської крайової ради у місті Новосибірську.

У травні 1929 — серпні 1930 року — 1-й секретар Сибірського крайового комітету ВКП(б) у місті Новосибірську. Організатор колективізації і розкуркулення. Був членом комісії «для вироблення заходів щодо куркульства», сформованої Політбюро 15 січня 1930 р на чолі з Молотовим.

У серпні 1930 — 17 жовтня 1937 року — 1-й секретар Західно-Сибірського крайового комітету ВКП(б) у місті Новосибірську. З 28 червня 1937 року входив до складу особливої трійки НКВС СРСР по Західно-Сибірському краю.

17 жовтня — 10 листопада 1937 року — 1-й секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б).

29 жовтня 1937 — 29 квітня 1938 року — народний комісар землеробства СРСР.

29 квітня 1938 року заарештований і звинувачений у створенні «латиської фашистської організації». 2 лютого 1940 засуджений до смертної кари. Розстріляний того ж дня (за іншими даними — 4 лютого). Похований на розстрільному полігоні «Комунарка» біля Москви.

Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року і відновлений у партії 22 березня 1956 року КПК при ЦК КПРС.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1054052549 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  • Эйхе Роберт Индрикович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.