Ейґен Шауман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ейґен Шауман
швед. Eugen Valdemar Schauman
Народився 10 травня 1875(1875-05-10)
Харків, Російська імперія
Помер 16 червня 1904(1904-06-16) (29 років)
Гельсінкі, Російська імперія
·вогнепальне поранення
Країна Фінляндія
Діяльність політик
Родичі Teodor Schaumand
Брати, сестри Сіґрід Шауман

Ейґен Шауман (фін. Eugen Schauman; 10 травня 1875, Харків, Російська імперія — 16 червня 1904, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський націоналіст, виконавець замаху на генерал-губернатора Фінляндії Миколу Бобрикова (1904).

Біографія[ред. | ред. код]

Шауман народився у шведсько-фінській родині генерала Вальдемара Шаумана (Fredrik Waldemar Schauman), члена Сенату Великого Князівства Фінляндського. Переїхав з родиною до Гельсінкі, де також працював у Сенаті, а згодом — чиновником Головного управління освітніх закладів Фінляндії[1].

Різко виступав проти політики омосковщення фінської системи освіти та ідеолога цього напрямку — генерал-губернатора Бобрикова. Сам вирішив здійснити акт відплати — стратити російського намісника. 16 червня 1904, користуючись доступом до урядових приміщень, Шауман дочекався Бобрикова й тричі вистрелив[2]. І тут же наклав на себе руки. У листі покійного, залишеному для слідства, цей вчинок пояснено протестом проти політики русифікації.

Ейґена Шаумана поховано на в'язничному цвинтарі, але згодом його останки перенесли до родинного склепу в м. Порвоо.

Сприйняття[ред. | ред. код]

Для багатьох Шауман досі є символом боротьби проти російського імперіалізму. У 2004 році на місцевій адаптації шоу BBC Suuret suomalaise (Великі фіни) він посів 34-те місце серед найвидатніших фінів усіх часів.

Досі у фінській науці та політикумі точиться дискусія про статус цієї людини: це патріот чи терорист? Ліберальне крило фінської влади спонукало відповісти на це питання й прем'єр-міністра Матті Ванганена, який відповів, що вважає Шаумана терористом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ковальов Д., Ковальов П. (2016). Повстання Ідентичності (Українська). Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб». с. 88. 
  2. Ковальов, Д.В. (2021). Порівняльний аналіз націєтворчих процесів у Фінляндії та Підросійській Україні (кінець XVIII – початок ХХ століть) (Українська). Дніпро: НТУ «Дніпровська політехніка» і ДНУ ім. Олеся Гончара. с. 151. 

Джерела[ред. | ред. код]