Екологічна безпека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екологі́чна безпе́ка — це такий стан та умови навколишнього природного середовища, при якому забезпечується екологічна рівновага та гарантується захист навколишнього середовища: біосфери, атмосфери, гідросфери, літосфери, космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Згідно ст. 50 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Екологі́чна безпе́ка — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та здоров'я людини.

Це сукупність дій, станів і процесів, що прямо або побічно не приводять до життєво важливих втрат (або погроз таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних втрат адаптуватися) людство.

Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до господарських об'єктів — нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку тощо.

Екологічна безпека ґрунтується на:

  • усвідомленні того, що людство — невід'ємна частина природи, повністю залежна від навколишнього його середовища;
  • визнанні обмеженості і конечності природно-ресурсного (екологічного) потенціалу Землі і окремих її регіонів, необхідності його якісної та кількісної інвентаризації;
  • неможливості штучного розширення природно-ресурсного (екологічного) потенціалу понад природно-системні обмеження;
  • визначенні допустимого максимуму вилучення природних ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;
  • необхідності вироблення превентивних екологічних заборон задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або їх непрямого руйнування;
  • обов'язковості створення соціально-економічного механізму гомеостазу в системі «людина — природа» типу «природа — товар — гроші — природа» (аналогічно механізму «товар — гроші — товар»);
  • нагальної і обов'язкової необхідності регулювання чисельності людей, їх тиску на природне середовище на локальному, регіональному та глобальному рівнях;
  • прийнятності тільки «екологосумісних» технологій і техніки в усіх галузях господарювання;
  • переході до ресурсоекономних технологій і мініатюризації виробів, до безпечних для природи і людей господарських прийомів;
  • визнанні закону оптимальності, а в господарюванні — принципу розумної достатності у використанні способів отримання життєвих благ в просторових і часових конкретних рамках (обмеження по факторах екологічного, соціального і економічного ризику);
  • розумінні, що без адекватного середовища життя (цілісності екосистем) неможливе збереження нічого живого, в тому числі його видів (включаючи людину) і природних систем більш низького рівня ієрархії.

Екологічна безпека складається з

Над проблемами забезпечення екологічної безпеки господарських процесів в період кінця ХХ — на початку ХХІ ст. плідно працюють багато зарубіжних і українських вчених, зокрема: Ансоф І., Балацький О. Ф., Борщевський П. П., Буркінський Б. В., Веклич О. П., Вишняков Я. Д., Волошин В. В., Галушко О. С., Герасимчук З. В., Гірусов Е. В., Горлачук В. В., Прусов Є. В., Джігірей B.C., Дорогунцов С. І., Єрмаков В.М., Кредісов А. П., Ляшенко І., Лебединський Ю. П., Ландар Г. І., Луньова О.В., Мельник Л. Г., Міщенко B. C., Паламарчук В. О., Путілов А. В., Саллі В. І., Сахаєв В. Г., Сокур М. І., Стадницький Ю. І., Степанов В. Н., Тимченко О. Г., Трегобчук В. М., Туниця Ю. Ю., Турило A.M., Федорищева A. M., Чумаченко М. Г., Чухно А., Шевчук В. Я., Шмандій В. М., Бондар О.І., Горобей М.С., а також Фелікс Доддс, Норман Майєрс, Джесіка Тачман Метьюз, Майкл Реннер, Річард Уллман, Артур Вестінг, Майкл Клейр, Томас Гомер Діксон, Джеффрі Дабелко, Пітер Глейк, Ріта Флойд і Джозеф Ромм та ін.

Оперативно-рятувальна служба України[ред. | ред. код]

Кодексом цивільного захисту України головним аварійно-рятувальним підрозділом держави визначено Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту України Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]

Основні поняття
Види
Безпека життєдіяльності  · Безпека особистості  · Безпека праці  · Безпека руху  · Безпека радіаційна  · Безпека суспільства  · Безпечність харчових продуктів  · Біологічна безпека  · Воєнна безпека  · Віброакустична безпека  · Військова безпека  · Гірнича безпека  · Громадська безпека  · Демографічна безпека  · Державна безпека  · Екологічна безпека  · Економічна безпека  · Енергетична безпека  · Інформаційна безпека  · Національна безпека  · Пожежна безпека  · Політична безпека  · Продовольча безпека  · Техногенна безпека  · Ядерна безпека
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Екологічна_безпека&oldid=39032774