Екологічна гідрологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екологічна гідрологія — наука, яка розглядає та вивчає гідрологічні процеси (параметри, характеристики, явища) в ролі екологічних факторів — як абіотичні компоненти водних екосистем у всіх їх складних взаєминах з іншими абіотичними факторами і біотичними елементами. В основі еколого-гідрологічних досліджень лежить екосистемний підхід до вивчення гідрологічного режиму водних об'єктів.

Цей науковий напрям має два практично рівнозначних кореня. Один з них — географічний виходить з того положення, що в основі еколого-гідрологічних досліджень лежить гідрологічна методична база. Другий — екологічний полягає в тому, що проблеми та конкретні завдання екологічної гідрології формуються вимогами водної екології (гідроекології). Остання покликана оцінювати, прогнозувати та управляти водними екосистемами або їх окремими компонентами.

Екологічна гідрологія як самостійний науковий напрям визнана на початку XXI сторіччя[1][2][3][4]. Ще в 1970-1980-х роках саме словосполучення «екологічна гідрологія» серйозно не сприймалося. Існувала думка, що сама по собі гідрологія, суто географічна наука, в значній мірі екологічна. Тому вважалося, що формування додаткового розділу (напрямку) гідрології зайве. Тим не менше саме з 1970-1980-х років у колишньому СРСР, а пізніше в Україні, Росії та Білорусі отримали широкий розвиток дослідження з метою оцінки гідрологічних явищ, процесів і властивостей, що безпосередньо беруть участь у формуванні стану екосистем водойм і водотоків, їх біопродуктивності і якості води як природного ресурсу і середовища проживання живих організмів.

Результати цих досліджень дозволили на початку 1990-х років чітко сформулювати предмет екологічної гідрології, її основні завдання та методи[5][6]. З цього часу еколого-гідрологічні дослідження набули більш системний характер. Пізніше з'явилися публікації узагальнюючого характеру[3][7][8].

Див. також[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. UNESCO (1996): Hydrology and water resources development in a vulne rable environment. Detailed plan of the fifth phase (1996–2000) of the JHP, Paris
  2. Zalewski M., Janauer GA, Jolankai G. Conceptual background // Ecohydrology: A newparadigm for the sustainable use of aquatic resources. — Paris: Int. Progr. UNESCO, 1997. — Technical Document in Hydrology 7.
  3. а б Zalewski M. Ecohydrology — the scientific background to use ecosystem properties as management tools toward sustainability of water resources // Ecol. Eng. — 2000. — 16, N 1. — P. 1-8.
  4. Zalewski M. Ecohydrology — integrative science for sustainable water, environment and society // Ecohydrol. and Resour. — 2002. — 2, N 1-4. — Р. 3-10.
  5. Тимченко В. М. Еколого-гідрологічні дослідження водойм Північно-Західного Причорномор'я. — Київ: Наук. думка, 1990. — 240 с.
  6. Тимченко В. М. Екологічна гідрологія: предмет, завдання, методи, досвід досліджень в Україні // Гідробіол. журн. — 1993. — 29, № 4. — С. 3-15.
  7. Фащевський Б. В. Основы екологической гидрологии. — Минск: ЕКОІНВЕСТ, 1996. — 240 с.
  8. Janauer G.A. Ecohydrology: fusing concepts and scales // Ecol. Eng. — 2000. — 16, № 1. — P. 9-16.