Екологічна деонтологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Екологічна деонтологія  — це наука, яка постає на перетині екологічного знання та етики. Екологічна деонтологія покликана узагальнити систему екологічних знань людини та надати їм імперативного значення, що стане передумовою формування комплексу екологічно визначених принципів, норм та правил, якими має керуватися людина у своїй предметно-практичній діяльності, соціальній сфері та власне процесі духовного самотворення.

Об'єктом дослідження екологічної деонтології є система, що виражається відношенням «Людина — Природа», тобто практика та специфіка людської діяльності в природі, зміст якої полягає у задоволенні фундаментальних потреб людини та суспільства.

Предмет екологічної деонтології охоплює такі моменти:

1) проблему співвідношення і гармонізації належного та реального в життєдіяльності людини;

2) дослідження вмісту реальної свідомості сучасної людини, яке включає наочне втілення (за формою та за змістом) цінностей, знань, умінь, навичок, установок, потреб, інтересів і т. д.;

3) розробку і кодифікування норм, вимог і стандартів належної поведінки людини у процесі життєдіяльності;

4) дослідження всього різноманіття екологічних відносин та реальної поведінки людини, характеру і методів її діяльності, а також розробку рекомендацій по їх вдосконаленню;

5) вивчення екологічних очікувань різних соціальних груп і вимог, що ними висуваються до результату практики життєдіяльності людини, а також пошук шляхів досягнення відповідності реальної діяльності та поведінки людини в природі означеним екологічним очікуванням;

6) вивчення можливості створення універсальної системи екологічних вимог до поведінки людини, а також розробка та формування системи мотивації і стимулювання людини до належної з екологічної точки зору поведінки у системі «Людина — Природа»;

7) дослідження і узагальнення досвіду діяльності екологічних організацій (урядових та неурядових) провідних країн світу щодо створення передумов та організації екологічно вмотивованої поведінки людини;

8) розробку обґрунтованої з екологічної та моральної точки зору системи вимог, норм та правил поведінки людини в сучасному світі (передусім, світі природи).

Екологічна деонтологія спираючись на потужний теоретичний потенціал екологічного знання покликана виконувати цілу низку надзвичайно важливих суспільних функцій:

1) пізнавально-методологічну функцію, що пов'язана з фундаментальними завданнями пізнання навколишнього світу, і зокрема, системи «Людина — Природа»;

2) інформативну функцію, яка реалізується через поширення відомостей про актуальні проблеми довкілля та життєдіяльності людини в ньому;

3) світоглядну функцію, що зумовлена потенціалом екологічної деонтології до трансформації нормативних екологічних знань та інформації екологічного характеру в особистісні та емоційні знання, цінності та ідеали;

4) освітньо-виховну функцію, що спрямована на трансформацію фундаментальних екологічних знань у практичні (нормативні) екологічні знання, адекватні потребам сьогодення;

5) практично-регулятивна функція, яка має прикладний характер і безпосередньо пов'язана з вирішенням нагальних екологічних проблем (в основі цієї функції знаходиться відображення об'єктивних законів навколишнього світу у поєднанні із всебічним дослідженням можливих наслідків антропогенного впливу на природу).

Екологічна деонтологія розвивається у теоретичній та навчальній формах. Теоретична екологічна деонтологія функціонально має завданням пошук, формування та осмислення нової системи морально-етичних та екологічних принципів і правил необхідних для гармонізації відношення «Людина — Природа». Екологічна деонтологія як навчальна дисципліна має на меті інкорпорацію новітніх морально-етичних та екологічних імперативів у свідомість, вміння та навички учнів та студентів як майбутніх представників різноманітних професійних і (ширше) соціальних груп — фактично йдеться про створення проблемно-орієнтованої освіти на ґрунті екологічного знання з метою формування екологічно зорієнтованої особистості.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Матвійчук А. В. Деонтологічний аспект екологічного знання. // Мультиверсум. Філософський альманах. Зб. наук. праць // Гол. Ред В. В. Лях — Вип. 59. — К.: Український центр духовної культури, 2006. — С. 39-44.
  2. Матвійчук А. В. Світоглядно-методологічний потенціал екологічної деонтології. // Мультиверсум. Філософський альманах. Зб. наук. праць // Гол. Ред В. В. Лях — Вип. 82. — К., 2009. — С. 223—231.
  3. Матвійчук А. В. Екологічна деонтологія: філософсько-методологічна концепція. / Нова парадигма : [журнал наукових праць] / голов. ред. В. П. Бех. ; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова; творче об'єднання «Нова парадигма» — Вип. 92. — К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. — С. 12-20.
  4. Матвійчук А. В. Принципи екологічної деонтології як засобу формування екологічного імперативу поведінки сучасної людини. // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. — № 1 (101) січень-лютий 2010 р. — Донецьк: 2010. — С. 95-98.
  5. Матвійчук А.В. Екологічні знання та завдання екологічної деонтології. / А.В. Матвійчук // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Випуск 54. – С. 289–293.
  6. MATVIYCHUK A. The ecological deontology and the problem of ecological oriented personality formation. Myśl i praktyka edukacyjna w obliczu zmian cywilizacyjnych, t. 2: Możliwości i zagrożenia dla rozwoju człowieka w perspektywie europejskiej. / Andriy Matviychuk // Redaktorzy: Zofia Frączek, Kazimierz Szmyd, Hubert Sommer, Antoni Olak – Rzeszow, WYDAWNICTWO UNIWERSYTETU RZESZOWSKIEGO, 2012. – Str. 280–288.
  7. Матвийчук А.В. Философские основания экологической деонтологии // Вестник МГГУ им. М.А. Шолохова. – 2013. – №1. – С. 25–35. – (Серия: Социально-экологические технологии)