Екологічна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Екологічна економіка — трансдисциплінарна галузь знань, що з'явилася на початку 1990-х років і вивчає взаємозв'язки між екосистемами та економічними системами в самому широкому їх поданні. Екологічна економіка є свого роду синтезом традиційної неокласичної і ресурсної економіки в поєднанні з аналізом впливу господарської діяльності на навколишнє середовище (ОВНС), з одного боку, і економіки природокористування з ОВНС та традиційної екологією, з іншого. Люди-споживачі розглядаються як один з важливих компонентів цілісної економіко-екологічної системи, а не як домінуюча і центральна сила. Споживання піддається не тільки грошовим бюджетним обмеженням як у традиційній неокейнсіанській економіці, але також і природним обмеженням і дії фізичних законів. У центрі екологічної економіки перебуває стійке управління економіко-екологічної системою, а часові рамки розглядаються звичайно ширше, ніж в традиційній економіці. Мета екологічної економіки полягає у пошуку найкращих шляхів проживання на нашій планеті та формування «економного суспільства», заснованого на визначенні ощадливості через економічну ефективність і досягнення екологічно прийнятного економічного розвитку. В основі екологічної економіки лежать три концепції: пропускна / переробна спроможність еколого-економічних систем, несуча здатність / ємність екосистем та ентропія. Вважається, що сучасна економіка і виживання людей залежать від пропускної / переробної спроможності екосистем. Друга концепція — несуча здатність, або екоємність. При стійких умовах екосистемна несуча здатність (ємність) може бути з достатньою точністю змодельована. Однак для екосистем з людьми реальна несуча здатність залежить від структури споживання і стилю життя населення і змінюється залежно від географічного положення й тимчасових інтервалів. Тому важко оцінити кількість населення, яке може проживати на нашій планеті. Що стосується ентропії, витрати будь-якого біологічного чи економічного господарства завжди більше вартості виробленої продукції. Незалежно від ефективності виробничих процесів з точки зору мінімізації зовнішніх ефектів або скорочення відходів, виробництва завжди сприятимуть триваючому зростання ентропії у Всесвіті. Тому економічна діяльність повинна прагнути забезпечувати необхідний рівень товарів для суспільства і мінімізувати зростання ентропії.

На відміну від традиційних економічних вчень провідні екологи-економісти[1] наполягають на тому, що глобальна економіка вже споживає в перерахунку на одного жителя планети в чотири рази більше природних ресурсів, ніж це допустимо з точки зору сталого балансу їх споживання та відтворення. Некерований ринок призводить до вкрай несправедливого розподілу в суспільстві результатів праці. Конкурентна боротьба за ресурси ведеться без урахування наслідків виснаження невідновлюваних видів ресурсів.

Нова екологічна економіка постулює кінцевий обсяг ресурсів, які здатна поставити людям природна екосистема. З обмеженості ресурсів випливає необхідність справедливого розподілу результатів праці для збереження стійких суспільних відносин. Нарешті, визнається необхідність переходу від стихійного ринкового доступу до ресурсів до керованого і раціонального балансу їх споживання та відтворення.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

  • Економічна цінність природи [1]
  • Еколого-економічний словник [2]
  • Концепция общей экономической ценности природных благ [3]
  • Традиционные и косвенные методы оценки природных ресурсов [4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.