Економіка Ліберії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Boy grinding sugar cane 1968
Збирання латексу

Ліберія — аграрна країна з гірничодобувною промисловістю, що розвивається.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Основні галузі промисловості: гірнича, харчова. Імпортує: хімічні товари, харчові продукти, паливо, машини. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський. Головні порти: Монровія, Б'юкенен, Маршалл, Ґрінвілл. Морський торговий флот Ліберії за тоннажем формально займає 1-е місце у світі (97 млн т дедвейт, 1991). Міжнародний аеропорт Робертсфілд розташований за 60 км на схід від Монровії. Залізниці протяжністю 515 км побудовані іноземними компаніями для вивозу залізняку.

ВВП — $ 2,3 млрд (1993). Темп зростання ВВП — 1,5%. ВВП на душу населення — $ 800. Експортує: какао, каву, залізні руди, гуму, лісоматеріали. Імпортує майже всі промислові товари, паливо і значну частину продовольства

На початку XX ст. Ліберія була державою-боржником і знаходилася в стані, близькому до банкрутства. Щоб отримати нові кредити, у 1906 вона була вимушена передати Великій Британії контроль над митними зборами і податковими надходженнями, а з часів Першої світової війни і до 1951 цей контроль перейшов у ведення США з наданням їм широких повноважень в розподілі суспільних фондів. Фінансовий стан Ліберії поліпшився після Другої світової війни, коли зріс експорт каучуку з плантацій компанії «Файрстоун», була отримана допомога від уряду США, великі іноземні приватні інвестори вклали значні кошти в будівництво, гірничодобувну промисловість та інфраструктуру для транспортування і експорту залізняку. Державні прибутки знаходяться в прямій залежності від світових ринкових цін на сировину і притоку приватного іноземного капіталу.

Основними галузями економіки сучасної Ліберії є вирощування продовольчих культур, головним чином рису і маніоку, а також видобуток залізняку і виробництво натурального каучуку на експорт. Компанії, що належать іноземному капіталу, контролюють майже всю зовнішню торгівлю, більшу частину оптової торгівлі і разом з ліванськими підприємцями значну частину роздрібної торгівлі. Іноземцям належать банківська система і будівництво, залізниці і частина автомобільних доріг. Ключові позиції в економіці країни займає американський капітал.

Виробництво каучуку[ред. | ред. код]

Основа експортного сільського господарства — виробництво каучуку.

У середині 1980-х років його збір становив в середньому 75 тис. т на рік. Виробництво каучуку на експорт було налагоджене завдяки угоді 1926, за якою уряд Ліберії надав американській компанії «Файрстоун» концесію терміном на 99 років. До закінчення Другої світової війни компанія приносила найбільші прибутки країні.

У 1980-і роки плантації «Файрстоун» і «Б. Ф. Гудріч» були продані відповідно японській і англійській компаніям. Досі там зосереджене майже все виробництво каучуку в Ліберії. Експортну продукцію дають також олійна пальма, кавове дерево, шоколадне дерево і піассава. Велике експортне значення має деревина цінних тропічних порід.

Обробна промисловість[ред. | ред. код]

Обробна промисловість в основному пов'язана з первинною переробкою експортної сировини. Інші напрями розвинені слабо, компанії з виробництва каучуку мають підприємства, де в невеликих масштабах виробляють будівельні матеріали, мило, гумове взуття, автомобільні покришки і напої. У країні є також декілька незалежних виробників хімічних продуктів, ліків, вибухових речовин і пластмас. У районі Монровії побудовані нафтопереробний і невеликий цементний заводи. Працює цукровий завод в Меріленді, завод з переробки каучуку в Гбанге і фабрика з виробництва фанери в Ґрінвіллі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]