Економіка сільського господарства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Економіка сільського господарства або Аграрна економіка — це прикладна галузь економіки, яка стосується застосування економічної теорії в оптимізації виробництва та розподілу продуктів харчування та клітковини. Економіка сільського господарства починалася як галузь економіки, яка спеціально займалася землекористуванням, вона зосереджувалась на максимізації врожаю сільськогосподарських культур при збереженні доброї екосистеми ґрунту. Протягом 20 століття дисципліна розширювалася, а нині сфера її застосування значно ширша. Економіка сільського господарства сьогодні включає різноманітні прикладні галузі, що суттєво збігаються із традиційною економікою. [1] [2] [3] [4] Сільськогосподарські економісти зробили значний внесок у дослідження в галузі економіки, економетрики, економіки розвитку та економіки навколишнього середовища. Економіка сільського господарства впливає на продовольчу політику, аграрну політику та екологічну політику.

Джерела[ред. | ред. код]

Мультфільм, в якому зображено президента США Кельвіна Куліджа, який виносив у сміттєвий кошик в сміттєвий контейнер з надписом «VETO» ферму Макнарі – Хаугена

  Економіка визначається як дослідження розподілу ресурсів в умовах дефіциту. Економіка сільського господарства, або застосування економічних методів для оптимізації рішень, прийнятих сільськогосподарськими товаровиробниками, зрослоза популярністю приблизно на рубежі 20 століття. Сфера аграрної економіки простежується до робіт з економіки земель. Генрі Чарльз Тейлор зробив найбільший внесок у цей період із створенням кафедри аграрної економіки в Університеті Вісконсіна в 1909 р. [5]

Ще один автор, лауреат Нобелівської премії за економіку 1979 року Теодор Шульц, був одним із перших, хто розглядав економіку розвитку як проблему, безпосередньо пов'язану із сільським господарством. [6] Шульц також сприяв встановленню економетрики як інструменту для емпіричного аналізу економіки сільського господарства; він зазначив у своїй знаковій статті 1956 р., що аналіз пропозиції сільськогосподарської продукції ґрунтується на «переміщенні піску», маючи на увазі, що це було і просто зроблено неправильно. [7]

Один вчений у цій галузі, Форд Рунге, резюмує розвиток економіки сільського господарства наступним чином:

Аграрна економіка виникла наприкінці 19 століття, поєднала теорію фірми з теорією маркетингу та організації та розвивалась протягом 20 століття здебільшого як емпірична галузь загальної економіки. Дисципліна була тісно пов'язана з емпіричним застосуванням математичної статистики і зробила ранній і значний внесок в економетричні методи. У 1960-х роках і після цього, коли сільськогосподарські сектори в країнах ОЕСР скорочувались, сільськогосподарські економісти були зацікавлені в проблемах розвитку бідних країн, наслідках торгової та макроекономічної політики сільського господарства в багатих країнах, а також різноманітному виробництву, споживанні та екологічні та ресурсні проблеми. [8]

Аграрні економісти внесли багато відомих внесків в економічну сферу за допомогою таких моделей, як модель павутини, [9] гедонічні моделі регресійного ціноутворення, [10] нові технології та дифузійні моделі (Цві Грилічес), [11] багатофакторна теорія продуктивності та ефективності та вимірювання, [12] [13] та регресія випадкових коефіцієнтів. [14] Фермерський сектор часто називають яскравим прикладом ідеальної економічної парадигми конкуренції.

В Азії сільськогосподарська економіка була запропонована спочатку Філіппінським університетом Лос-Баньос Департаментом аграрної економіки в 1919 році. Сьогодні галузь аграрної економіки перетворилася на більш інтегративну дисципліну, яка охоплює управління фермами та економіку виробництва, сільські фінанси та установи, сільськогосподарський маркетинг та ціни, аграрну політику та розвиток, економіку продуктів харчування та харчування, економіку навколишнього середовища та природних ресурсів.

Починаючи з 1970-х років, економіка сільського господарства, на думку Форда Рунге, в основному зосереджується на семи основних темах: сільськогосподарське середовище та ресурси; ризик і невизначеність; продовольча та споживча економіка; ціни та доходи; ринкові структури; торгівля та розвиток; і технічні зміни та людський капітал. [15]

Основні теми економіки сільського господарства[ред. | ред. код]

Сільськогосподарське середовище та природні ресурси[ред. | ред. код]

В галузі економіки навколишнього середовища сільськогосподарські економісти зробили свій внесок у три основні сфери: розробка стимулів для контролю за зовнішніми ефектами навколишнього середовища (наприклад, забруднення води внаслідок сільськогосподарського виробництва), оцінка вартості неринкових вигод від природних ресурсів та екологічних зручностей (таких як привабливий сільський ландшафт) та складний взаємозв’язок між економічною діяльністю та екологічними наслідками. [16] Що стосується природних ресурсів, сільськогосподарські економісти розробили кількісні інструменти для поліпшення управління земельними ресурсами, запобігання ерозії, боротьби з шкідниками, захисту біорізноманіття та запобігання хворобам худоби. [17]

Продовольча та споживча економіка[ред. | ред. код]

Хоча свого часу галузь аграрної економіки була зосереджена насамперед на проблемах на рівні фермерських господарств, в останні роки економіки сільського господарства вивчали різні теми, пов’язані з економікою споживання продуктів харчування. На додаток до давнього акценту економістів на впливі цін і доходів, дослідники в цій галузі вивчали, як атрибути інформації та якості впливають на поведінку споживачів. Сільськогосподарські економісти внесли свій внесок у розуміння того, як домогосподарства роблять вибір між придбанням їжі чи приготуванням її вдома, як визначаються ціни на продовольство, визначення меж бідності, як споживачі послідовно реагують на зміни цін і доходів, а також опитування та експериментальні інструменти для розуміння споживчі переваги. [18]

Економіка виробництва та управління фермами[ред. | ред. код]

Дослідження економіки сільського господарства стосуються зменшення прибутковості сільськогосподарського виробництва, а також витрат фермерів та реагування на пропозиції. Багато досліджень застосовували економічну теорію до рішень на рівні фермерських господарств. Дослідження ризиків та прийняття рішень в умовах невизначеності мають реальне застосування для полісів страхування врожаю та розуміння того, як фермери в країнах, що розвиваються, роблять вибір щодо впровадження технологій. Ці теми важливі для розуміння перспектив виробництва достатньої кількості їжі для зростаючого світового населення за умови нових ресурсних та екологічних проблем, таких як дефіцит води та глобальні зміни клімату. [19]

Економіка розвитку[ред. | ред. код]

Економіка розвитку в основному стурбована покращенням умов життя в країнах з низьким рівнем доходу та покращенням економічних показників в умовах низьких доходів. Оскільки сільське господарство є значною частиною більшості економік, що розвиваються, як з точки зору зайнятості, так і частки ВВП, аграрні економісти були на передньому краї емпіричних досліджень з економіки розвитку, сприяючи нашому розумінню ролі сільського господарства в економічному розвитку, економічному зростанні та структурному розвитку перетворення. Багато сільськогосподарських економістів цікавляться продовольчими системами країн, що розвиваються, зв'язками між сільським господарством та харчуванням, а також способами взаємодії сільського господарства з іншими сферами, такими як природне середовище. [20] [21]

Професійні асоціації[ред. | ред. код]

Міжнародна асоціація аграрних економістів (IAAE) - це всесвітня професійна асоціація, яка проводить свою головну конференцію раз на три роки. Асоціація видає журнал «Аграрна економіка». [22] Є також Європейська асоціація аграрних економістів (EAAE), Африканська асоціація аграрних економістів (AAAE) та Австралійське товариство аграрної та ресурсної економіки. Значну роботу в галузі аграрної економіки на міжнародному рівні проводить Міжнародний інститут досліджень продовольчої політики.

У США основною професійною асоціацією є Асоціація сільськогосподарської та прикладної економіки (AAEA), яка проводить власну щорічну конференцію, а також є спонсором щорічних зустрічей Асоціації союзних соціальних наук (ASSA). AAEA видає Американський журнал аграрної економіки та прикладних економічних перспектив та політики.

Кар’єра в економіці сільського господарства[ред. | ред. код]

Випускники сільськогосподарських та прикладних економічних факультетів знаходять роботу в багатьох галузях економіки: управління сільським господарством, агробізнес, товарні ринки, освіта, фінансовий сектор, уряд, управління природними ресурсами та навколишнім середовищем, нерухомість та зв’язки з громадськістю. Кар’єра в галузі аграрної економіки вимагає щонайменше ступеня бакалавра, а науково-дослідна кар’єра вимагає підготовки аспірантів; [23] див. Магістра економіки сільського господарства. Дослідження Джорджтаунського центру з питань освіти та робочої сили у 2011 році оцінило економіку сільського господарства на 8 місці з 171 поля за рівнем працевлаштування. [24] [25]

Література[ред. | ред. код]

  • Евенсон, Роберт Е. та Прабху Пінгалі (ред.) (2007). Довідник з економіки сільського господарства . Амстердам, Нідерланди: Elsevier.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Karl A. Fox (1987). "agricultural economics," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 1, pp. 55–62.
  2. B. L. Gardner (2001), "Agriculture, Economics of," International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences, v. 1, pp. 337-344. Abstract & outline. [Архівовано 7 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  3. C. Ford Runge (2008). "agricultural economics," The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Ed., Abstract. [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  4. Daniel A. Sumner, Julian M. Alson, and Joseph W. Glauber (2010). "Evolution of the Economics of Agricultural Policy", American Journal of Agricultural Economics, v. 92, pp. 403-423.
  5. Shaars, Marvin A. (1972). The Story of The Department of Agricultural Economics: 1909-1972. Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 17 вересня 2009. 
  6. Schultz, Theodore (1968). Economic Growth and Agriculture. New York: MacGraw-Hill. 
  7. Schultz, Theodore W. (1956). Reflections on Agricultural Production, Output and Supply. Journal of Farm Economics 38 (3): 748–762. JSTOR 1234459. doi:10.2307/1234459. 
  8. Runge, Ford (June 2006). Agricultural Economics: A Brief Intellectual History. University of Minnesota Working Paper WP06-1. с. 1 (abstract). Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 5 травня 2021. 
  9. Mordecai Ezekiel (February 1938). The Cobweb Theorem. Quarterly Journal of Economics 52 (2): 255–280. JSTOR 1881734. doi:10.2307/1881734. Архів оригіналу за 16 червня 2015. Процитовано 5 березня 2015. 
  10. Waugh, F. (1928). Quality Factors Influencing Vegetable Prices. Journal of Farm Economics 10 (2): 185–196. JSTOR 1230278. doi:10.2307/1230278. 
  11. Griliches, Zvi (1957). Hybrid Corn: An Exploration in the Economics of Technical Change. Econometrica 25 (4): 501–522. JSTOR 1905380. doi:10.2307/1905380. 
  12. Farrell, M.J., "The Measurement of Productive Efficiency," Journal of the Royal Statistical Society Series A, General 125 Part 2(1957): 252-267. Farrell's frequently cited application involved an empirical application of state level agricultural data
  13. Vernon Wesley Ruttan, "Technological Progress in the Meatpacking Industry, 1919-47," USDA Marketing Research Report No. 59, 1954.
  14. Hildreth, H.; Houck, J. (1968). Some Estimators for a Linear Model with Random Coefficients. Journal of the American Statistical Association 63 (322): 584–595. JSTOR 2284029. doi:10.2307/2284029. 
  15. Runge, Ford (June 2006). Agricultural Economics: A Brief Intellectual History. University of Minnesota Working Paper WP06-1. с. 15–16. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 5 травня 2021. 
  16. Catherine L. Kling, Kathleen Segerson and Jason F. Shogren (2010). "Environmental Economics: How Agricultural Economists Helped Advance the Field" American Journal of Agricultural Economics, v. 92, pp. 487-505.
  17. Erik Lichtenberg, James Shortle, James Wilen and David Zilberman (2010). "Natural Resource Economics and Conservation: Contributions of Agricultural Economics and Agricultural Economists" American Journal of Agricultural Economics, v. 92, pp. 469-486.
  18. Laurian Unnevehr, James Eales, Helen Jensen, Jayson Lusk, Jill McCluskey and Jean Kinsey (2010). "Food and Consumer Economics" American Journal of Agricultural Economics, v. 92, pp. 506-521.
  19. Jean-Paul Chavas, Robert G. Chambers and Rulon D. Pope (2010). "Production Economics and Farm Management" American Journal of Agricultural Economics, v. 92, pp. 356-375.
  20. Douglas Gollin, Stephen Parente and Richard Rogerson (2002). "The Role of Agriculture in Development" The American Economic Review, v. 92, pp. 160-164.
  21. C. Peter Timmer (2002). "Agriculture and economic development" Handbook of Agricultural Economics, Vol 2, Part A, pp. 1487-1546.
  22. Agricultural Economics. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 14 грудня 2009. 
  23. Education Portal (2014). Careers in Agricultural Economics: Job Options and Requirements. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 11 жовтня 2014. 
  24. What's the Value of an Agricultural Economics Degree?. Department of Agricultural, Environmental, and Development Economics at the Ohio State University. 2014. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014. 
  25. Anthony P. Carnevale; Jeff Strohl; Michelle Melton (2011). What's It Worth? The Economic Value of College Majors. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 11 жовтня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]