Екорше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатомічне Екорше муміфікованих вершника і коня, виконане французьким анатомом Оноре Фрагонаром, Музей Фрагонара, Мезон-Альфор, Франція
Малюнок-екорше Леонардо да Вінчі

Екорше́ (фр. écorché — «обдертий» від фр. écorce — «кора, шкірка») — в мистецтві зображення людини або тварини, позбавлене шкірного покриву, з відкритими м'язами. Екорше як анатомічна техніка – це препарати, в яких було вилучено шкіру, а м'язи, кістки та внутрішні органи було піддано процесу консервації.

Мистецтво[ред. | ред. код]

Імовірно методи екорше використовувалися ще в давнину. Найраніше достовірне свідчення застосування екорше в образотворчому мистецтві відноситься до епохи Відродження. Архітектор Леон Баттіста Альберті рекомендує малювати фігури голих людей, починаючи з зображення кісток і м'язів, і лише потім малювати на них в шкіру. Збереглися малюнки послідовників Антоніо Поллайоло, які дають можливість зробити припущення, що він використовував техніку екорше. Леонардо да Вінчі використовував цю техніку в своїх ранніх ескізах тварин, зображаючи окремі їхні кінцівки. На цих ескізах він намагався якомога точніше передати м'язову структуру тіла (малюнки з Віндзорського замку № 12625, 19003, 19013, 19014).

Сам термін «екорше» вперше з'явився 1787 року в Словнику Французької Академії[1].

Екорше Гудона[ред. | ред. код]

1766 року настоятель римської церкви Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі обрав молодого скульптора Жана-Антуана Гудона для створення двох статуй: покровителя картузіанців святого Бруно і святого Іоанна Хрестителя. Ескіз для Іоанна Хрестителя Гудон виконав у вигляді анатомічної фігури, використавши знання, отримані ним у хірурга Сегюра, який вчив його анатомії на трупах в лікарні Святого Людовика. Екорше Гудона отримав високу оцінку як Сегюра і художників, так і шанувальників мистецтва. Скульптуру оголосили найкращою з усіх відомих анатомічних моделей. Директор Французької академії в Римі Шарль Натуар з дозволу Маркіза Мариньї (протектора Академії живопису, скульптури та архітектури) придбав гіпсовий зліпок з моделі.

Копії «Екорше» використовуються в європейських та американських художніх школах до теперішнього часу.

Анатомія[ред. | ред. код]

Анатомічні препарати екорше застосовувалися для навчання в Школі ветеринарів в Мезон-Альфор, заснованій в 1765—1766 роках, та інших французьких навчальних закладах[2]. Велику кількість препаратів екорше виконав перший директор ветеринарної школи в Мезон-Альфор, анатом Оноре Фрагонар.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Écorché. // Dictionnaire de l Academie françoise, Nimes 1787, Band 1, S. 409
  2. Helmut Mayer. Das Kabinett des Direktor Fragonard (de). Frankfurter Allgemeine Zeitung. Архів оригіналу за 2013-04-19. Процитовано 2013-04-12. 

Література[ред. | ред. код]

  • Philippe Comar, "Figure du Corps, Une leçon d'anatomie, à l'école des Beaux-Arts", Éditions Beaux-arts de Paris, Paris, 2008.
  • Émile Delerot et Legrelle, , Notice sur J.-A. Houdon: de l'Institut (1741-1828), Versailles, 1856
  • Monika von Düring, Marta Poggesi, Encyclopaedia Anatomica, Collection complète des cires anatomiques, Taschen, 576p, 2003
  • Arnould Moreaux, Anatomie artistique de l'homme, Paris, Maloine, 1997 (1re éd. 1947).
  • Roberta Panzanelli, Ephemeral Bodies: Wax Sculpture and the Human Figure, Getty Research Institut, Los Angeles, California, 2008,
  • Kaat Wils, Raf de Bont, Sokhieng Au, Bodies Beyond Borders: Moving Anatomies, 1750–1950, Leuven University Press, 2017.