Екотип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карібу — приклад оленя лісового екотипу

Екотип — сукупність екологічно близьких популяцій виду, пов'язаних з певним типом оселища і які мають генетично закріплені анатомо-морфологічні і фізіологічні особливості, що виробилися в результаті тривалої дії схожих режимів екологічних чинників.

Від екотипу слід відрізняти екади, специфічні ознаки організмів, які не закріплені генетично і носять пристосовний характер; наприклад, болотяні модифікації сосни звичайної, потомство яких, вирощене на незаболоченій території, нічим не відрізняється від нормальних дерев, тоді як батьківські особини мають карликовий зріст, викривлений ствол, дрібні шишки, коротку хвою і т. д.

Якщо екологічні чинники у просторі міняються поступово, екотипи плавно переходять один в одного, формуючи екоклін. Інакше формується сукупність відносно ізольованих субпопуляцій, і розподіл виду уздовж градієнту екологічного чинника може набути бімодального характеру[1].

Розрізняють три основні групи екотипів:

  • Кліматичні (географічні) — виникають під впливом зміни клімату у різних частинах ареалу. Характерні переважно для видів з широкими ареалами.
  • Едафічні — формуються під впливом грунтових умов.
  • Біотичні — виникають під впливом інших організмів.

Хорошим прикладом екотипів є людські раси.

Існують види як однорідні в екологічному відношенні, такі, що не підрозділяються на екотипи, так і неоднорідні, в яких виділяється декілька, а іноді і досить значне число екотипів. Наприклад, у сосни звичайної (Pinus sylvestris) екологами визначається понад 30 екотипів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Whittaker R. H. (1960): Vegetation of the Siskiyou Mountains, Oregon and California. — Ecol. Monogr. 30: 279—338.