Перейти до вмісту

Екскалібур (фільм, 1981)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Екскалібур
англ. Excalibur
ЖанрФентезі
пригодницький фільм
РежисерДжон Бурман[en]
ПродюсерДжон Бурман[en]
СценаристРоспо Палленберг[en]
Джон Бурман
На основілицарського роману «Смерть Артура» Томаса Мелорі
У головних
ролях		Найджел Террі[en],
Гелен Міррен,
Ніколас Клей[en],
Чері Лангі[en]
ОператорАлекс Томсон
КомпозиторТревор Джонс[en]
КостюмерБоб Рінгвуд[en]
КінокомпаніяOrion Pictures Cinema ‘84
Дистриб'юторWarner Bros.
Тривалість141 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Велика Британія Велика Британія
Рік1981
Кошторис$ 11 млн
Касові збори$ 35 млн
IMDbID 0082348
РейтингIMDb: 7.3/10 зірок

«Екскалібур» (англ. Excalibur) — епічний фентезійний фільм 1981 року, знятий режисером, співавтором і продюсером Джоном Бурманом[en]. Екранізація середньовічного лицарського роману «Смерть Артура» Томаса Мелорі. Фільм названий на честь легендарного меча «Екскалібур», який займає важливе місце в літературі про короля Артура, та розповідає історію життя короля: від дитинства до збору лицарів Круглого Столу та смерті.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Після жорстокої битви чаклун Мерлін забирає чарівний меч Екскалібур у Володарки Озера. Меч необхідний, щоб Утера Пендрагона визнали королем і він повів військо до перемоги. За меч Мерлін хоче майбутню дитину і допомагає Утеру спокусити Ігрейн, дружину герцога Корнуольського, поки герцог гине в битві. Ігрейн народжує Артура, і Мерлін, як було домовлено, забирає хлопчика. Потрапивши в засідку людей герцога, Утер помирає. Але з останніх сил він встромлює Екскалібур у камінь, щоб ніхто не міг узурпувати його владу. Мерлін оголошує, що лише найдостойніший чоловік витягне меч із каменя.

Мерлін доручає Ектору виховувати Артура, який стає зброєносцем сина Ектора, Кея. Молодий Артур витягує Екскалібур з каменя, доводячи, що він законний спадкоємець Утера. Лицарі намагаються повторити те саме, але їм не вдається. Лодеґранс клянеться у вірності Артуру, але їм двом протистоять лицарі, які оскаржують королівську владу Артура як незаконнонародженого. Артур каже, що неготовий правити. Мерлін веде його та лицарів на визволення замку Лодеґранса та його дочки Ґвіневери, обложеного Урієном. Артур перемагає Урієна, якого змушує посвятити його в лицарі та присягнути на вірність. Закоханий у Ґвіневеру, Артур ігнорує попередження Мерліна про те, що вона одного разу закохається в когось іншого.

Через кілька років Артур у пориві гордині використовує Екскалібур проти лицаря Ланселота. Екскалібур ламається і Артур викидає його. Володарка Озера повертає меч Артуру, коли король розкаюється. Об'єднавши навколишні землі, Артур та його лицарі створюють Круглий Стіл та будують замок Камелот. Ланселот і Ґвіневра таємно кохають одне одного. Але Ґвіневра одружується з Артуром, бо пообіцяла бути вірною йому. Зведена сестра Артура, Морґана, зізнається Мерліну, що вона чаклунка. Ланселот приводить до Камелоту юного Персіваля, який наполегливо бажає стати лицарем.

Під впливом Морґани, Ґавейн звинувачує Ґвіневеру у зраді короля. Щоб вирішити суперечку про це Арутр оголошує турнір. Персіваль викликається битися на боці корлеви. Але Ланселот втручається і перемагає Ґавейна. Потім Ґвіневра і Ланселот йдуть до лісу, де кохаються. Мерлін підтверджує Артуру, що королева невірна йому. Тоді король встромлює Екскалібур у землю між сплячими закоханими. Це розриває магічний зв'язок Мерліна з землею та руйнує його печеру. Морґана користується цим і краде силу Мерліна.

За допомогою магії Морґана вдає з себе Ґвіневеру і спокушає Артура. Вона народжує від нього Мордреда і чаклунством підтримує свою молодість. Королівство в той час потерпає від голоду і хвороб. Вражений чарівною блискавкою, ослаблений Артур відправляє своїх лицарів на пошуки Святого Грааля, сподіваючись зцілити землю та себе.

Персіваль переживає різні лиха і чинить опір нападам Морґани. Мордред досягає повноліття, і його мати дарує йому золоті обладунки, які вона зачарувала так, що жодна зброя, створена людиною, не може їх пробити. Мордред вимагає, щоб Артур передав йому владу.

Мордред убиває Урієна, а Персіваль зазнає нападу Ланселота, який зрікся свого лицарського звання. Персіваль унаслідок нападу тоне, але переноситься до Грааля і приносить його Артуру. Король зцілюється і очищує свою землю. Далі він закликає Кея об'єднати їхні війська проти Мордреда. Артур знаходить Ґвіневеру в монастирі, і вони миряться, перш ніж вона повертає йому Екскалібур. У Стоунгенджі він визволяє Мерліна. Далі Мерлін обманом змушує Морґану вимовити закляття, що позбавляє її чаклунських сил і молодості. Мордред знаходить її та з огидою вбиває.

Артур та його військо перемагають Мордреда, скориставшись туманом, який без магії Морґани огортає поле бою. Ланселот приходить на допомогу Артуру і шляхетно гине. В кінці битви залишаються живими лише Артур, Персіваль та Мордред. Мордред смертельно ранить Артура, пронизуючи його списом. Але Артур убиває його Екскалібором — зброєю, не створеною людиною. Помираючи, Артур наказує Персівалю викинути Екскалібур у воду, щоб він дістався наступному королю. Володарка Озера ловить меч і зникає. Тіло Артура несуть у поховальному кораблі до Авалону.

Ролі виконують

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

«Екскалібур» очолив перелік фільмів за зборами протягом першого вікенду прокату, зібравши 34,9 млн доларів у США та Канаді. За підсумками року він посів 18-е місце за зборами[1].

На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes він має 73 % схвалення з середнім балом 7,0/10[2]. На Metacritic він має середньозважений бал 56 зі 100[3].

Роджер Еберт відгукнувся, що «Екскалібур» є цікавим ревізіонізмом середньовіччя. Проте, якщо Артур сміливий у юності, то потім без жодної видимої причини розвалює Круглий Стіл. Те саме можна сказати про Ланселота і Мерліна: вони надто різко змінюють свої характери. Оскільки в поведінці персонажів немає послідовності, «Екскалібур» безладний, між сценами не видно зв'язку, а його правила незрозумілі. Багато сцен знято через фільтри, які пом'якшують і розсіюють зображення, справляючи враження туману. Разом з нечітким фокусом це не йде на користь[4].

Чарльз Кессиді на Common Sense Media писав, що персонажі, можливо навмисно, позбавлені глибини. Вони прості, як фігури на гобелені. Єдиний різносторонній персонажі, який водночас є єдиним джерелом гумору — це чаклун Мерлін. Акцент робиться на кельтському природному фоні — міфічних, смарагдово-зелених ірландських місцях — та середньовічному мисленні, що базується на жорстокому насильстві й силі[5].

Згідно з MovieWeb, «Екскалібур» передусім важливий тим, що утвердив кар'єру низки акторів: Габріеля Бірна, Кіарана Гайндса, Патріка Стюарта; а також став дебютом Ліама Нісона. Хоча сам фільм має суттєві недоліки, він демонструє вдале поєднання жанрів і його «приголомшливі візуальні ефекти продовжують залишатися однією з найбільших принад». У поєднанні з музикою «Екскалібур» залишається однією з найамбітніших та візуально найзахопливих адаптацій легенд про короля Артура[6].

Зак Снайдер стверджував, що «Екскалібур» — це його улюблений фільм[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Excalibur. Box Office Mojo. Процитовано 19 січня 2026.
  2. ↑ Excalibur | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 19 січня 2026.
  3. ↑ Excalibur Reviews. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 19 січня 2026.
  4. ↑ Excalibur movie review & film summary (1981) | Roger Ebert. www.rogerebert.com (амер.). Процитовано 19 січня 2026.
  5. ↑ Excalibur Movie Review | Common Sense Media. www.commonsensemedia.org (англ.). Процитовано 19 січня 2026.
  6. ↑ а б Perrino, Matthew (29 червня 2025). 8 Reasons This Forgotten Gem Is the Best Fantasy Movie of the '80s. MovieWeb (англ.). Процитовано 19 січня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • «Екскалібур» на сайті IMDb (англ.) 7.1/10 зірок (03.10.2024)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Екскалібур_(фільм,_1981)&oldid=47308627