Експлорер-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Експлорер-3
Основні параметри
COSPAR ID 1958-003A
NORAD ID 00006
Виготівник Лабораторія реактивного руху (англ. Jet Propulsion Laboratory)
Оператор Управління балістичних ракет армії США (англ. Army Ballistic Missile Agency)
Тип апарата орбітальний
Штучний супутник Землі
Обертів ~1'160
Дата запуску 26 березня 1958 17:31 UTC
Ракета-носій Юпітер-Сі (Джуно-1)
Космодром Мис Канаверал, СК-26
Тривалість польоту 93 доби
Схід з орбіти 27 червня 1958
Технічні параметри
Маса 14,1
Орбітальні дані
Тип орбіти еліптична
Велика піввісь 7'870,7 км
Ексцентриситет 0,165894
Нахил орбіти 33,38°
Період обертання 115,7 хв
Прилади
Прилади Лічильник Гейгера-Мюллера, п'ять температурних датчиків, акустичний датчик, детектор мікрометеоритів.

Експло́рер-3 (англ. Explorer — дослідник) — третій американський апарат за програмою Експлорер, другий вдалий запуск. Інше позначення — 1958 Гамма 1.

Політ[ред.ред. код]

26 березня 1958-го року ракета-носій Юпітер-Сі вивела Експлорер-3 на орбіту з перигеєм 186 і апогеєм 2799 км з періодом обертання 115,7 хвилини. Схід з орбіти відбувся 27 червня 1958-го року, на 93-тю добу польоту.

Опис[ред.ред. код]

Конструкція була схожою на Експлорер-1. Повна маса супутника становила 14,1 кілограмів, з них 8,4 кг приладів. (Для порівняння — перший радянський супутник Спутнік-1 важив 83,6 кг). Відсік приладів монтувався у верхній частині четвертого ступеня, і виводився на орбіту разом з ним, тому в різних джералах наводиться різна маса супутника, яким можуть вважати весь ступінь. В польоті апарат обертався зі швидкістю 750 обертів за хвилину навколо довгої осі і цим стабілізувався.

Експлорер-3 мав магнітофон, на який записувались дані з наукових приладів для фіксації параметрів радіації під час кожного оберту. Дані передавались двома групами антен: передавач потужністю 60 мВт з частотою 108,03 МГц використовував антену Герца, що складалась з двох скловолоконних щілинних антен в корпусі супутника; передавач потужністю 10 мВт з частотою 108 МГц використовував чотири гнучкі антени, розташовані хрестовиною і випрямлені внаслідок обертання апарата.

Живлення забезпечували нікель-кадмієві акумулятори, які важили приблизно 40 відсотків маси корисного вантажу. Ці батареї мали живити потужніший передавач 31 добу, а менш потужний — 105.

Оскільки був доступним невеликий простір і вимагалась невелика маса, розроблялись і виготовлялись прості і високонадійні прилади з використанням транзисторів з германію і кремнію.

Ззовні відсік приладів був розфарбований білими і темнозеленими смугами для створення пасивного температурного контролю.

Прилади[ред.ред. код]

  • Лічильник Гейгера-Мюллера для виявлення космічного випромінювання. Після польоту Експлорера-3 дійшли висновку, що первісний лічильник був перевантажений сильним випромінюванням поясу заряджених частинок;
  • П'ять температурних датчиків (один всередині, три ззовні, один під головним обтічником);
  • Акустичний датчик (перетворювач і твердотільний підсилювач), мав реєструвати зіткнення мікрометеоритів (космічного пилу) об корпус, тому розташовувався посередині відсіку приладів і контактував з оболонкою. Ефективна площа відсіку становила 0,075 м², середній поріг чутливості 2,5 × 10−3 г·см/с;
  • Детектор мікрометеоритів, що складався з 12 паралельно з'єднаних провідників, змонтованих на склопластиковому кільці в нижній частині корпусу паливного відсіку сіткою з чарунками 1×1 см. Кожен провідник складався зі скручених подвійних емальованих дротів з нікелевого сплаву діаметром 17 µм (21 µм з ізоляцією). Якби мікрометеорит розміром приблизно 10 µм вдарив датчик, то пошкодження дроту розірвало б електричний контакт і відбулася б реєстрація зіткнення.

Підсумок[ред.ред. код]

Експлорер підтвердив дані Експлорера-1.

Відкриття радіаційного поясу (поясу Ван-Аллена)) було одним з важливих відкриттів Міжнародного геофізичного року.

Копія апарату нині перебуває в Національному музеї авіації і космонавтики Смітсонівського інституту.

Джерела[ред.ред. код]