Екстаз святої Терези (боцетто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Екстаз святої Терези (боцетто)»
Gian lorenzo bernini, bozzetto perl'estasi di santa teresa.JPG
Творець: Лоренцо Берніні
Час створення: близько 1645 року
Розміри: висота бл. 30 см
Висота: 350 см
Матеріал: теракота
Техніка: ліплення
Зберігається: Санкт-Петербург, Росія
Музей: Ермітаж
«Екстаз святої Терези (боцетто)»
у Вікісховищі?

Екстаз святої Терези — боцетто, або ескіз майбутньої скульптурної групи, створений в теракоті італійським скульптром доби Розвиненого бароко Лоренцо Берніні (1598—1680).

Провал у кар'єрі Берніні[ред. | ред. код]

«Екстаз святої Терези» у Санта Марія делла Вітторіа
Автопортрет Берніні. 1625 р., Оксфорд.

Берніні користувався повагою папського двору, створив власну майстерню, що рясніла помічниками й виконавцями його задумів і проектів, робила всі технічні розрахунки та реалізацію ідей. Він швидко став диктатором у мистецтві Риму. У віці 22 роки він створив погруддя папи римського Павла V, що було надзвичайно відповідальним завданням. Погруддя сподобалось. І кар'єра Лоренцо швидко пішла вгору. Місце головного папського майстра Лоренцо Берніні утримав і при новому папі, яким став Урбан VIII. Довгий понтифікат папи — 16231644 рр. — надав можливість надзвичайно повно розкрити здібності талановитого Берніні як у скульптурі, так і в архітектурі. Про це добре відомо з джерел. Живопис через надзвичайне завантаження Берніні облишив.

Але в його художній кар'єрі був і провал. Він настав в роки понтифікату папи римського Іннокентія Х (1644—1655). Папа не схотів бути меценатом і патроном Берніні. Митець перестав бути папським обранцем, покинув папський палац у Ватикані, але не перестав бути геніальним скульптором. Саме в ці роки він доробив надгробок померлого папи Урбана VIII, а на замовлення венеціанського кардинала Федеріко Корнаро — скульптурну групу «Екстаз святої Терези».

Окраса каплиці Корнаро[ред. | ред. код]

Скульптурна група присвячена Св. Терезі Авільській, черниці з Іспанії XVI століття, яку папський двір оголосив святою. В одному зі своїх листів свята Тереза розповіла про всій сон-видіння: «До неї наблизився янгол в тілесному образі» і пробив її черево золотою стрілою з вогняним вістрям, від чого вона відчула «солодку муку». Лоренцо Берніні з помічниками майстерні перевів містичне видіння у мармурову скульптуру.

Скульптурна група виконана з білого каррарского мармуру. Її встановили у вівтарну нішу на тлі визолочених бронзових променів, котрі символізували Господнє сяйво. Скульптурна група, присвячена Св. Терезі Авільській, стала окрасою римської церкви Санта Марія делла Вітторіа й одним із програмних творів Берніні.

Опис твору[ред. | ред. код]

Невелике боцетто (ескіз) у збірці Ермітажа відображає пошуки першого варіанта скульптурної композиції, де автор шукав вигідне розташування янгола і святої Терези, аби найбільш повно розкрити сюжет. Тереза лежить на хмарі, її ліва рука знесилено впала. Янгол з солодкою посмішкою притримує чернече вбрання Терези і готовий влучити вогняною стрілою в її черево. Швидке ліплення скульптурного ескіза зосереджене на головних персонажах. Але вже знайдено їх розташування і містичний вітер, який нечувано підсилював виразність скульптур Лоренцо Берніні, вітер, що і тут роздмухував нетутешній одяг янгола. Кількість хмари в ескізі значно менша, ніж в готовій скульптурі. Для підсилення враження у готовому творі скульптор подав і оголену ногу Терези. Теракотовий ескіз був пошкоджений і втратив голівку янгола, долоні і частину крила.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Wittkower: Bernini. The Sculptor of Roman Baroque. London 1955.
  • Gianlorenzo Bernini: Zeichnungen. Insel, Leipzig 1982.
  • Alessandro Angellini: Giannlorenzo Bernini e i Chigi tra Roma e Siena. Siena 1998.
  • Charles Avery: Bernini. Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7630-7.
  • Tod A. Marder: Bernini and the Art of Architecture. Abbeville Press, New York/London/Paris 1998, ISBN 0-7892-0115-1.
  • Sabine Burbaum: Die Rivalität zwischen Francesco Borromini und Gianlorenzo Bernini. Athena, Oberhausen 1999, ISBN 3-932740-35-1.
  • Philipp Zitzlsperger: Gianlorenzo Bernini. Die Papst- und Herrscherporträts. Zum Verhältnis von Bildnis und Macht. Hirmer, München 2002.
  • Carolin Behrmann: Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179—196.
  • Sebastiano Roberto: Gianlorenzo Bernini e Clemente IX Rospigliosi. Arte e architettura a Roma e in Toscana nei seicento. Gangemi, Rom 2004.
  • Pablo Schneider, Philipp Zitzlsperger (Hrsg.): Bernini in Paris. Das Tagebuch des Paul Fréart de Chantelou über die Reise des Gianlorenzo Bernini nach Frankreich. Akademie Verlag, Berlin 2006.
  • «Эрмитаж за 200 лет», Л-М, «Сов.художник», 1966 (рос)