Еламський клинопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Еламський клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої держави Елам. Являв собою різновид вавілоно-ассірійського клинопису.

Ареал і час розповсюдження[ред.ред. код]

Зразок еламського клинопису.

Носії еламського мови населяли південну і південно-західну області Ірану — Хузестан (пор. давньоперську назву Еламу Hujiyā) і Фарс (а можливо, та інші області Іранського нагір'я) щонайменше з III тис. до. н. е.

У III тисячолітті до н. е. з шумеро-аккадських джерел відомий цілий ряд Еламських міст-держав: Шушен (Шушун, Сузи), Аншан (Анчан, нині городище Тепе-Малья недалеко від суч. Шираза в Фарсі) , Симашко, Б. Парахсе (пізніше Мархаші), Адамдун та багато інших.

У II тисячолітті до н. е. найважливішими складовими частинами Еламу були Шушен і Анчан. Після входження Еламу в ахеменідську держави в середині VI ст. до н. е. Еламська мова ще щонайменше впродовж двох століть зберігав панівне становище в країні, як це випливає з еламська текстів. Згодом він поступився місцем перській мові та був остаточно втрачений.

Джерело[ред.ред. код]