Електрогравіметрія

	Електрогравіметрія
	Електрогравіметрія у Вікісховищі

Еле́ктрогравіметрі́я (рос. электрогравиметрия, англ. electrogravimetry) — електроаналітичний метод кількісного аналізу, в якому досліджувана речовина (зазвичай, метал) осаджується на електроді та за різницею мас електрода після і до осаджування визначають її вміст.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Потенціал електрода відрегульовують таким чином, щоб осаджувалася лише задана речовина.Ряд сучасних інструментальних методів хімічного аналізу дозволяють одночасно в одній і тій же пробі виконувати як якісний, так і кількісний аналіз компонентів. Точність аналізу сучасних інструментальних методів порівнювана з точністю класичних методів, а в деяких випадках, наприклад, в кулонометрії – істотно вища. У порівнянні з класичними хімічними методами аналізу (гравіметрія, титримерія) інструментальні методи аналізу мають ряд переваг: високу чутливість, селективність, експресність, можливість автоматизації і комп’ютеризації процесу аналізу. До недоліків деяких інструментальних методів аналізу слід віднести дорожнечу приладів, що використовуються, необхідність використання еталонів. Тому класичні методи аналізу, як і раніше, не втратили свого значення і їх застосовують там, де немає обмежень у швидкості виконання аналізу і потрібна висока точність аналізу.Оптичні методи аналізу ґрунтуються на вимірюванні параметрів, що характеризують взаємодію електромагнітного випромінювання з речовинами: інтенсивність випромінювання збуджених атомів, поглинання монохроматичного випромінювання, показника заломлення світла, кута обертання площини поляризованого променя світла тощо. Всі ці параметри є функцією концентрації речовини в аналізованому об’єкті.Хроматографічні методи – це методи розділення однорідних багатокомпонентних сумішей на окремі компоненти сорбційними методами в динамічних умовах. У цих умовах компоненти суміші розподіляються між двома фазами – рухомою і нерухомою. Розподіл компонентів ґрунтується на відмінності їх коефіцієнтів розподілу між рухомою і нерухомою фазами, що призводить до різних швидкостей перенесення цих компонентів з нерухомої фази у рухому. Після розділення суміші компоненти ідентифікують і визначають різними методами аналізу.