Електроенергетика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Електроенерге́тика (англ. power engineering) — провідна галузь енергетики, також звана інженерією енергетичних систем, являє собою підрозділ електротехніки, який переймається виробництвом, передаванням, розподілом і використанням електроенергії, а також електричними пристроями, приєднаними до таких систем. Хоча більша частина галузі пов'язана з питаннями трифазного змінного струму — стандарту для далекосяжного передавання і розподілу електроенергії в сучасному світі — значну частину енергетики пов'язано з перетвореннями між потужністю змінного та постійного струму і розробкою спеціалізованих енергосистем, наприклад, використовуваних на літаках або в залізничних електричних мережах. Енергетика черпає велику частину своєї теоретичної бази з електротехніки.

Основну частину електроенергії у світі виробляють теплові, атомні та гідроелектростанції. В економічно розвинених країнах технічні засоби електроенергетики об'єднуються в автоматизовані і централізовані керовані електроенергетичні системи.

Підприємства електроенергетики є підприємствами з безперервним виробництвом.

Виробництво електроенергії[ред. | ред. код]

Електроенергія виробляється шляхом перетворення інших видів енергії, наприклад рухомої води, енергії вітру або сонячної енергії. На теплових й атомних електростанціях хімічна, або ядерна енергія, спочатку перетворюються на теплову, а тільки потім в енергію електричного струму.

Динаміка світового виробництва електроенергії (рік — млрд кВт·год):

  • 1890 — 9
  • 1900 — 15
  • 1914 — 37,5
  • 1950 — 950
  • 1960 — 2300
  • 1970 — 5000
  • 1980 — 8250
  • 1990 — 11 800
  • 2000 — 14 500
  • 2005 — 18 138,3
  • 2007 — 19 894,9
  • 2013 — 23 127[1]
  • 2014 — 23 536,5[2]
  • 2015 — 24 097,7[3]

Передавання електроенергії[ред. | ред. код]

Передавання електроенергії, це проміжна ланка електропостачання між виробництвом і мережами живлення споживачів. Передавання струму на великі відстані, забезпечується лініями електропередач надзвичайно високої напруги (зазвичай більш ніж 110 кВ).

Розподіл електроенергії[ред. | ред. код]

Розподіл електроенергії — це кінцева мета електропостачання. Розподіл забезпечується місцевими мережами живлення, які проводять струм до кінцевого споживача.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.bp.com/content/dam/bp/excel/Energy-Economics/statistical-review-2014/BP-Statistical_Review_of_world_energy_2014_workbook.xlsx [Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.] BP Statistical Review of World Energy June 2014.xlsx
  2. BP Statistical Review of World Energy 2015 workbook. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 14 липня 2015. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 14 червня 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Довідникова книга з електроенергетики: навч. посібник / П. В. Волох, М. П. Цоколенко, Л. В. Ревенко, В. А. Грічаненко.– Київ: Аграрна освіта, 2014.– 506 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Математичне моделювання в електроенергетиці: підручник / О. В. Кириленко, М. С. Сегеда, О. Ф. Буткевич, Т. А. Мазур ; за ред. М. С. Сегеди ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — 2-ге вид. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 608 с. : іл. — Бібліогр.: с. 587—592 (89 назв). — ISBN 978-617-607-376-5
  • Релейний захист електроенергетичних систем: навч. посіб. [для студентів електроенергет. спец. ВНЗ, аспірантів, викл.] / В. П. Кідиба ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 504 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 482—486 (64 назви). — ISBN 978-617-607-827-2

Посилання[ред. | ред. код]