Електропостачання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Структурна схема електропостачання характерна для європейських країн
Трансформаторна підстанція 110/35/10 кВ відкритого типу

Електропостача́ння (постачання електричної енергії, енергопостачання) — це комплекс технічних засобів і організаційних заходів для забезпечення споживача електроенергією; надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Електропостачання споживачів повинно виконуватися від електричної мережі з глухозаземленою нейтраллю 380/220 В з системою заземлення TN — S або TN — С — S. При реконструкції житлових та громадських будівель, що мають напругу мережі 220/127 В або 3х220 В, необхідно передбачати переведення мережі на напругу 380/220 В з системою заземлення TN — S або TN — С  — S.[1]

Види[ред. | ред. код]

Електропостачання прийнято розділяти на зовнішнє і внутрішнє.

Під зовнішнім електропостачанням розуміють комплекс споруд, що забезпечують передавання електроенергії від пункту приєднання енергосистеми до пункту приєднання споживача.

Внутрішнє електропостачання — комплекс мереж і підстанцій, розташованих на території споживача.

Тарифи та облік електроенергії[ред. | ред. код]

Постачальник електричної енергії (або енергопостачальник) зобов'язаний укласти зі своїми споживачами договори, розроблені за Типовим договором про користування електричною енергією, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.

Тарифи на електричну енергію для населення встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ, з 10.09.2014. НКРЕКП).

Одиницею обліку електроенергії є кіловат-година (кВт*год). Щомісячна оплата послуг з електропостачання визначається множенням тарифу на кількість спожитих кВт*год.

Як правило, фактичне споживання електроенергії обчислюється за показниками лічильника, знімання показань якого щомісячно здійснює сам споживач або енергопостачальна компанія. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів, а також самостійно знімати ці показання.

Надійність електропостачання[ред. | ред. код]

Щодо надійності електропостачання споживачі електричної енергії діляться на три категорії:

— електроспоживачі І категорії — перерва в електропостачанні яких може призвести до небезпеки для життя людей, значні матеріальні втрати, пошкодження вартісного обладнання, масовий брак продукції, збій складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства. Із складу І категорії виділяють особливу групу споживачів, безперебійна робота яких необхідна для попередження загрози для життя людей, вибухів та пожеж, пошкодження дорогоціного обладнання.

— електроспоживачі ІІ категорії — перерва в електропостачанні яких призводить до масового недовідпуску продукції, масовим простоєм робочих, механізмів та промислового транспорту, порушення життєдіяльності значної кількості міських та сільських жителів.

— електроспоживачі ІІІ категорії — всі інші споживачі електроенергії, які не підпадають під визначення І та ІІ категорій. Електропостачання приймачів III категорії надійності електропостачання може здійснюватись від одного джерела живлення за умови, що перерва в електропостачанні, яка необхідна для ремонту і заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби.[2]

Електропостачання міст[ред. | ред. код]

Система електропостачання міста включає елементи енергетичної системи, що забезпечують розподіл електроенергії споживачам. До міських електричних мереж відносяться:

  • мережі електропостачання напругою 110 (35) кВ і вище, до складу яких входять кільцеві мережі зі знижуючими підстанціями (ПС), лінії і підстанції глибоких вводів (під підстанцією глибокого вводу розуміється закрита підстанція, яка розташована у житловій або промисловій зоні міста та живиться радіальною зарезервованою повітряною або кабельною лінією електропередачі);
  • розподільні мережі напругою 10 (6)…20 кВ, до складу яких входять трансформаторні підстанції (ТП) і лінії, які з'єднують центри живлення з ТП та ТП між собою;
  • розподільні мережі до 1000 В.[3]

Мережа електропостачання виконує дві основні функції: здійснює паралельну роботу джерел живлення і розподіляє енергію серед районів міста. Подібні мережі виконують у вигляді кільця. Напруга кільцевої мережі визначається розмірами міста. Для великих і дуже великих міст вона виконується на напругу 110…220 кВ.[4]

Розподільні мережі залежно від рівня надійності споживачів поділяються на такі види:

  • прості радіальні мережі з мінімальною надійністю;
  • петельні схеми (які мають двобічне живлення) як найбільш розповсюджені для розподільних мереж міста;
  • петельні автоматизовані мережі. Автоматичне введення резерву застосоване для найбільш відповідальних споживачів.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила влаштування електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ. 2001. С. 9.
  2. ДБН В.2.5-23:2010. Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення. С. 10.
  3. Шульга, Деркач, Алексахін, 2007, с. 173
  4. а б Шульга, Деркач, Алексахін, 2007, с. 178–179

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]