Електрохімічна комірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електрохімічна комірка[1] — являє собою комірку, в якій два електроди розміщено в електроліт.[2] Можуть використовуватись як різнорідні електроліти, так і однорідні.[2] Умовою для створення електрохімічної комірки, призначеної для використання в ролі джерела електроживлення, є те, що на два електроди, занурені в електроліт, він має створювати різну хімічну дію, унаслідок чого буде утворюватись струм, який можна виміряти вольтметром.

Демонстрація електрохімічної комірки, установка якої нагадує комірки Даніеля. Дві половини комірки пов'язані між собою сольовим мостом для проведення іонів між ними. Потік електронів в зовнішньому ланцюзі.

У конструкції електрохімічної комірки може бути передбачено використання:

  • двох однакових (ідентичних) електродів,[2][3]
  • двох різнорідних[3] електродів. Наприклад:
- катоди літієвих джерел струму, виготовлені на основі флуориду магнію шляхом нанесення MgF2 в складі пастоподібної суміші на нікелеву сітку, а літієвий анод виготовляють шляхом напресування металічного літію на таку ж нікелеву сітку;[4]
- або електрохімічна комірка може бути виконана на базі модифікованого полярографічного електроду типу Clark із платиновим катодом і срібним анодом,[5] та ін.
  • Трьохелектродна схема. Наприклад:
- катод, літієвий анод і аналогічний з анодом протиелектрод, або порівняльний електрод;[6][7]
- або електрохімічна комірка, у якій у якості робочого електроду використовується активований вуглецевий матеріал з відповідним процентним вмістом марганцю, допоміжним електродом є платиновий електрод, а електродом для порівняння — хлор-срібний електрод Ag/AgCl;[8]
- в якості робочого електроду (індикаторного) використовують вуглесіталовий електрод, допоміжний електрод — золотий, електрод для порівняння — хлор-срібний електрод типу ЕВМ-1М.[9]
Трьохелектродна схема може здійснюватись також як із нерозділеним, так і розділеним анодним та катодним простором.[9][10]
  • Чотирьохелектродна схема.[11][12]

Реактивні характеристики електрохімічної комірки визначають також на змінному струмі.[2]

Найпростішою електрохімічною коміркою є елемент Вольта, в якому використовуються цинковий і мідний електроди, занурені в розчин сірчаної кислоти. Кожен із електродів зокрема разом із електролітом, в який він занурений, утворює напівелемент.

Найменування електрохімічних комірок[ред.ред. код]

Електрохімічні комірки часто іменують на честь їх винахідників: комірка Гальвані (так звані "гальванічні елементи"), комірка Бунзена, комірка Кларка, комірка Лекланше, комірка Даніеля, комірка Вестона. Звичайно, ці комірки володіють індивідуальними конструкційними особливостями і електрохімічними характеристиками.

Застосування[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кукла А.Л., Мамыкин А.В., Майстренко А.С., Павлюченко А.С. Экспресс анализатор параметров функциональных материалов на основе метода импедансной спектроскопии // Сенсорна електроніка і мікросистемні технології. Науково-технічний журнал. — Том. 3(9), №3, 2012
  2. а б в г Стрілецький Ю.Й. Методика і пристрій для визначення швидкості корозії // Методи та прилади контролю якості. Науково-технічний журнал. — №20, 2008
  3. а б Фомічов С.К., Василенко О.І. Реєстрація результатів контролю зварних магістральних трубопроводів в умовах електрохімічної корозії // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Серія машинобудування. Збірник наукових праць. — №61 том 2, 2011
  4. Гасюк І.М., Січка М.Я., Угорчук В.В., Кайкан Л.С., Бойчук А.М., Зміна електрохімічних параметрів та провідних властивостей комірки з катодом на основі MgF2 у процесі циклювання // Журнал нано- та електронної фізики. Науковий журнал. — Том 4, № 2, Частина 1, 2012
  5. Котовський В.Й., Осауленко В.Л. Розробка пристрою для дослідження газообмінних процесів біологічних об'єктів // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" серія Приладобудування. Збірник наукових праць. — Випуск 39. 2010.
  6. Б.К. Остафійчук, І.М. Гасюк, Л.С. Кайкан, Б.Я. Депутат, О.В. Морушко Mg-заміщені Li0.5Fe2.5O4 шпінелі. Електричні та електрохімічні дослідження // Фізика і хімія твердого тіла. Науковий журнал. — 2006, №1/4
  7. І.М. Гасюк, В.В. Угорчук, Л.С. Кайкан, Б.Я. Депутат Структурне моделювання процесу розряду в літій-іонних джерелах живлення // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал. — 2010, Том 11 №2
  8. .К. Остафійчук, М.В. Беркещук, І.І. Будзуляк, О.Д. Магомета Вплив лазерного опромінення на електрохімічні властивості активованого вуглецевого матеріалу, легованого Mn // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал. — 2008, Том 9 №1
  9. а б Макаріхіна І.В. Інверсійне вольтамперометричне дослідження селену та важких металів у водних об'єктах навколишнього середовища // Наукова періодика України Аграрний вісник Причорномор'я. Сільськогосподарські та біологічні науки. — Випуск 50, 2010р.
  10. В.І. Мандзюк, І.Ф. Миронюк, Б.К. Остафійчук, І.І. Григорчак Термодинамічні властивості електрохімічного кола Li/LiBF4 (γ -бутиролактон)/SiO2 // Фізика і хімія твердого тіла Науковий журнал. — 2004
  11. A.M. Liu. Microstructure and photoluminescence spectra of porous InP // Nanotechnolgy, 12(3), L1–L3 (2001).
  12. S. Langa, I. M. Tiginyanu, J. Carstensen, M. Christophersen, H. Föll. Formation of porous layers with different morphologies during anodic etching of n-InP // Electrochem. Solid-State Lett., 3(11), pp. 514-516 (2000)

Див. також[ред.ред. код]