Електроізоляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мідний дріт з поліетиленовою ізоляцією
Високовольтний керамічний ізолятор

Електроізоля́ція, електри́чна ізоля́ція чи просто ізоляція — властивість діелектрика перешкоджати проходженню електричних зарядів. У побуті ізоляцією також називають і сам шар діелектрика навколо провідника (наприклад, полімерне покриття електричних дротів).

Для ізоляції використовуються матеріали з діелектричними властивостями: скло, кераміка, численні полімери. Також існує повітряна ізоляція, в якій роль ізолятора виконує повітря, а конструктивні елементи фіксують просторову конфігурацію ізольованих провідників так, щоб забезпечувати необхідні повітряні проміжки. Опір ізоляції повинен бути не менше 0,5 МОм.

Габарити ізоляційної конструкції визначаються робочою напругою приладу та довготривалою міцністю ізоляції за заданого строку служби.

Призначення[ред.ред. код]

Електрична ізоляція призначена для запобігання утворенню електричного контакту між частинами електротехнічної установки, що знаходяться під різними електричними потенціалами.

Види ізоляції[ред.ред. код]

Подвійна ізоляція
  • робоча — електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом;
  • додаткова — електрична ізоляція, передбачена додатково до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом в разі ушкодження робочої ізоляції;
  • подвійна — ізоляція, яка складається з робочої та додаткової ізоляції;
  • посилена — поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує захист від ураження електричним струмом не менше ніж подвійна ізоляція.

Характеристики[ред.ред. код]

Електрична ізоляція характеризується:

  • електричною міцністю,
  • об'ємним і поверхневим електричними опорами,
  • діелектричними втратами,
  • короностійкістю,
  • нагріво- і морозостійкістю,
  • механічною міцністю.

Вибір діелектриків для ізоляції залежить від умов її експлуатації.

Експлуатація[ред.ред. код]

Під час експлуатації з метою забезпечення надійної та тривалої роботи ізоляції здійснюють профілактичні заходи. Необхідно виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за нормальних умов ізоляція постійно втрачає свої початкові властивості, старіє. З плином часу виникають місцеві дефекти, в зв'язку з чим опір ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. В місці дефекта з'являються часткові розряди, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, внаслідок чого виникає коротке замикання, котре може призвести до пожежі або до ураження струмом. З метою запобігання цього здійснюється періодичний і безперервний контроль ізоляції. Періодичний контроль ізоляції передбачає вимірювання активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз в 3 роки), а також при виявленні дефектів. Вимірювання опору ізоляції здійснюється на вимкненій електроустановці за допомогою мегомметра.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.