Елена Раффалович
| Елена Раффалович | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
22 травня 1842[1] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Померла |
29 листопада 1918[1] (76 років) Флоренція, Королівство Італія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | педагог |
| У шлюбі з | Domenico Comparettid |
| Діти | Laura Comparettid[2] |
Елена Раффалович (22 травня 1842, Одеса, Херсонська губернія — 29 листопада 1918, Флоренція) — педагогиня українського походження, інтелектуалка та прихильниця ідей Фребеля.
Походження[ред. | ред. код]
Елена була третьою дитиною Леоне Раффаловича (Одеса, 1813 — Париж, 17 лютого 1879) — багатого єврейського землевласника та Розетти (Рози) Мондель Левенсон (1807–1895). Незабаром родина переїхала до Парижа. Старша сестра Марія Раффалович заміжня за своїм дядьком Германом є матір'ю Марка Андре Раффаловича і великою подругою Клода Бернара. Її сестра Марія, яка цікавилася новою на той час філологічною наукою розповідала молодій Елені про філологічні твори Доменіко Компаретті — молодого дослідника грецької міфології. У 1863 році Елена приїхала в Ліворно разом зі своїм батьком Леоном та особисто зустрілася з Доменіко Компаретті. Під час зустрічі вона пристрасно закохалася в письменника і через кілька місяців вони одружилися, сподіваючись розділити з ним інтелектуальне життя університетського міста Пізи, де наречений мав звання професора стародавніх літератур.
Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]
Незабаром розчарована університетським середовищем, не схильним приймати в свої ряди жіночий інтелект, Елена народила доньку Лору (1865–1913). Виховуючи дитину у неї з'явився інтерес до організації дитячого навчання, що зароджувалося в тогочасній Італії. Так дізналася про фребелівські методи і почала спілкуватися з баронесою Бертою фон Маренгольц-Бюлов, популяризаторкою фребелівських теорій навчання та діяльності дитячих садків. В роки об'єднання Італії буржуазні жінки знаходять інтелектуальний простір у єдиній діяльності, яка вважає їх «природно» підготовленими: у дитячому вихованні. Їх спільна мета звільнення жіночої робітничої маси від догляду за дітьми під час тривалого робочого дня призводить до відкриття місць збору для дітей навіть дошкільного віку. Теорії Фребеля визнають потребу дитини в русі та ігровій діяльності дитини. Однак в цей в Італії, приділялося недостатньо уваги католицькій релігійній освіті. У 1872 році Елена остаточно покинула свого чоловіка, щоб навчатися на курсах і відвідувати школи Фребеля, що діяли на той час у Німеччині.
Також у 1872 році Елена Раффалович пише і вирішує підтримати діяльність Адольфо Піка, який заснував у Венеції дитячі садочки, що працювали за принципами Фребеля, але працює над відкриттям школи для підготовки італійських майстрів-садівників, здатних поширити цей метод в Італії. Елена заявляє, що готова профінансувати Піка для відкриття школи підготовки майстрів-садівників і дитячого садка, що доповнює цей комплекс. Вона звертає увагу на суттєві та передові для того часу моменти:
- до садочка мають брати дітей усіх соціальних станів (стипендії для Піка таємно призначалися сім'ям дітей, які не змогли оплатити навчання).
- дитячий садочок має бути неконфесійним і світським (діти, які хочуть читати катехизис, можуть це робити, але за межами школи).
Елена також у листуванні з Адольфо Піком посилається на свою віру в те, що саме завдяки звичайним жінкам з народу нове зможе просунутися, оскільки вона переконана, що вони, на відміну від буржуазії, не пов'язані з фальшивими упередженими ідеологіями, а схильні до практичної та динамічної потреби в навчанні своїх дітей.
Навіть сьогодні існує заклад освіти у Венеції заснована завдяки діяльності Адольтфа Піка та Елени Раффалович.
Повернувшись до Флоренції в 1917 році, вона жила в будинку своїх онуків і померла там 29 листопада 1918 року. Елена пережила свою дочку Лауру та зятя Луїджі Адріано Мілані (у них народився Альбано, батько дона Лоренцо Мілані)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Duilio Gasparini, Adolfo Pick. Il pensiero e l'opera, 3 voll., Biblioteca Nazionale Pedagogica, Firenze, 1968
- Domenico Comparetti, In memoria di Elena Comparetti-Raffalovich e di Leone Raffalovich suo padre, Firenze, Ariani, 1922
- Clotilde Barbarulli, Dalla tradizione all'innovazione. La «ricerca straordinaria» di Elena Raffalovich Comparetti, in AA. VV., L'educazione delle donne. Scuole e modelli di vita femminile nell'Italia dell'Ottocento, a cura di Simonetta Soldani, Franco Angeli, Milano, 1991
- Storia di Elena attraverso le lettere (1863—1884), a cura di Elisa Frontali Milani, La Rosa, 1980 (http://self.gutenberg.org/eBooks/WPLBN0100000090-Storia-di-Elena-attraverso-le-lettere-by-Frontali-Milani-Elisa.aspx [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.])
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Adolfo Scotto Di Luzio [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.], RAFFALOVICH COMPARETTI, Elena, in Dizionario biografico degli italiani, vol. 86, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2016. Modifica su Wikidata
|
