Еленія чубата
| Еленія чубата | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Elaenia cristata Pelzeln, 1868 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Elainea cristata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Еле́нія чубата[2] (Elaenia cristata) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14-15 см. Верхня частина тіла оливково-зелена, крила буруваті з двама білими смужками і білими краями. Горло білувато-сіре, груди сіруваті, живіт кремовий. На голова помітний оливково-зелений чуб, навколо очей білі кільця.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- E. c. alticola Zimmer, JT & Phelps, 1946 — тепуї на південному сході Венесуели (південно-східний Болівар) та в сусідніх районах на півночі Бразилії;
- E. c. cristata Pelzeln, 1868 — Венесуела на схід від Анд, Гвіана, північна, східна і частково центральна Бразилія (на південь до Сан-Паулу), крайній схід Болівії, а також окремими ізольованими популяціями на південному сході Колумбії (Какета, Ваупес), на південному сході Перу (Куско, Мадре-де-Дьйос), на заході і півдні Болівії (Ла-Пас, Бені), а також на південному заході бразильської Амазонії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чубаті еленії мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Перу і Болівії. Вони живуть в сухих тропічних лісах і саванах серрадо. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться плодами і комахами. Гніздо чашоподібне, в кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо на 16 день після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Elaenia cristata. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 31 січня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |