Елеонора Вюртемберзька
| Елеонора Вюртемберзька | |
|---|---|
| нім. Eleonore von Württemberg | |
 Портрет Елеонори пензля невідомого майстра, 1569 | |
| 1-а княгиня-консорт Ангальту | |
| Початок правління: | 9 січня 1571 |
| Кінець правління: | 6 грудня 1586 |
| Інші титули: | ландграфиня-консорт Гессен-Дармштадту (1589—1596) |
|
| |
| Попередник: | не було |
|
| |
| Дата народження: | 22 березня 1552 |
| Місце народження: | Тюбінген, герцогство Вюртемберг |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 12 січня 1618 (65 років) |
| Місце смерті: | замок Ліхтенберг, Гессен-Дармштадт, Священна Римська імперія |
| Поховання | Stadtkirche Darmstadtd |
| Чоловік: |
1) Йоакім Ернст 2) Георг I |
| Діти: |
Від першого шлюбу: Бернхард, Аґнеса Ядвіґа, Доротея Марія, Август, Рудольф, Йоганн Ернст, Людвіг, Сабіна, Йоакім Крістоф, Анна Софія Від другого шлюбу: Генріх |
| Династія: | Вюртемберзький дім, Асканії, Гессенський дім |
| Батько: | Крістоф Вюртемберький |
| Мати: | Анна Марія Бранденбург-Ансбахська |
Елеонора Вюртемберзька (нім. Eleonore von Württemberg, 22 березня 1552 — 12 січня 1618) — принцеса Вюртемберзька з Вюртемберзького дому, донька герцога Вюртембергу Крістофа та принцеси Бранденбург-Ансбахської Анни Марії, дружина першого князя об'єднаного Ангальту Йоакіма Ернста, а після його смерті — ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I.
Авторка книг з медицини.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась 22 березня 1552 року в Тюбінгені. Була шостою дитиною та п'ятою донькою в родині герцога Вюртембергу Крістофа та його дружини Анни Марії Бранденбург-Ансбахської. Мала старшого брата Ебергарда та сестер Ядвіґу, Єлизавету, Сабіну й Емілію. Згодом сімейство поповнилося шістьмома молодшими дітьми, з яких вижили Людвіг, Доротея Марія, Анна та Софія.
Втратила батька у 16-річному віці. Матір більше не одружувалася, проте невдовзі закохалася у ландграфа Гессен-Дармштадтського. Згодом перебувала під наглядом, як психічно хвора людина.
18-річна Елеонора була видана заміж за 34-річного князя Ангальту Йоакіма Ернста. Весілля відбулося 9 січня 1571 року у Штутгарті. Наречений був удівцем і мав п'ятьох малолітніх дітей від попередньої дружини. Його змальовували як типового правителя епохи Відродження. Відзначали різнобічну освіченість князя, його майстерність у лицарських вправах, пристрасть до полювання, палку зацікавленість богословськими питаннями та м'який характер.[1] Основною резиденцією пари був замок в Дессау,[2] який до 1580 року розширювався. У подружжя з'явилося десятеро спільних нащадків:
- Бернхард (1571—1596) — полковник верхньосаксонської армії, одруженим не був, дітей не мав;
- Аґнеса Ядвіґа (1573—1616) — була двічі одружена, мала дев'ятеро дітей від другого шлюбу;
- Доротея Марія (1574—1617) — дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна III, мала дванадцятеро дітей;
- Август (1575—1653) — князь Ангальт-Пльоцкау, був одружений із Сибіллою Зольмс-Лаубахською, мав восьмеро дітей;
- Рудольф (1576—1621) — князь Ангальт-Цербсту у 1606—1621 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
- Йоганн Ернст (1578—1601) — одруженим не був, дітей не мав;
- Людвіг (1579—1650) — князь Ангальт-Кьотену у 1605—1650 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
- Сабіна (1580—1599) — одружена не була, дітей не мала;
- Йоакім Крістоф (1582—1583) — прожив 1 рік;
- Анна Софія (1584—1652) — дружина графа Шварцбург-Рудольштадту Карла Ґюнтера, дітей не мала.
Йоакім Ернст пішов з життя 6 грудня 1586 року. За кілька років Елеонора взяла другий шлюб. 8 лютого 1589 у Штутгарті відбулися її заручини із ландграфом Гессен-Дармштадтським.[3]
У 37-річному віці княгиня стала дружиною 41-річного ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I. Весілля пройшло 25 травня 1589 року в Дармштадті. Наречений також був удівцем і мав шестеро дітей від першого шлюбу. Отримав прізвисько Благочесний за вірність вченню Лютера, надзвичайну релігійність і дуже жорсткі моральні принципи. За його правління з країни були вигнані юдеї, проводилися полювання на відьом. Разом з тим, відзначався бережливістю і не залишив після себе боргів.[4] Резиденцією пари став новий ренесансний палац Дармштадта, оточений ровом і бастіонами.[5] Від 1594 року в палаці також містився притулок для сиріт. Мали мисливський замок Краніхштайн на північ від столиці.[6] Полюбляла родина також відбудований замок Ліхтенберг за «здорове повітря».[7][8] У подружжя народився єдиний син:
- Генріх (1590—1601) — прожив 10 років.
Елеонора цікавилася різними галузями знань, у тому числі медициною. За допомоги лікаря Ребхольда, написала та видала шість книг з рекомендаціями щодо лікування хвороб. Друкувалася під псевдонімом «Lobesan», що у перекладі з давньонімецької означає похвальна, благочесна.
Георг помер у лютому 1596 року. Елеонора певний час мешкала при дворі свого зятя Фрідріха Вільгельма I, герцога Саксен-Веймару. Близько 1601 року повернулася до Гессен-Дармштадту й оселилася у замку Ліхтенберг, своїй удовиній резиденції.
Там і померла 12 січня 1618 року. Була похована 10 лютого 1618 року[3] в задній частині крипти під хорами міської церкви Дармштадта.[9]
Генеалогія[ред. | ред. код]
Генріх Вюртемберзький | Єлизавета Цвайбрюкенська | Альбрехт IV | Кунігунда Австрійська | Фрідріх I | Софія Ягеллонка | Карл I | Анна Саганська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ульріх Вюртемберзький | Сабіна Баварська | Георг Бранденбург-Ансбахський | Ядвіґа Мюнстенберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Крістоф Вюртемберзький | Анна Марія Бранденбург-Ансбахська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Елеонора | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Otto von Heinemann: Joachim Ernst, Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор. 69–71 [1] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Berent Schwineköper: Joachim Ernst. In: Neue Deutsche Biographie. Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 433 [2] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б Гессенські біографії. Ландгафиня Елеонора [3] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Walther: Georg I:, Landgraf von Hessen-Darmstadt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 8, Duncker & Humblot, Leipzig 1878, стор. 673 [4] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Дармштадтський замок [5] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Офіційний сайт замку Краніхштайн. Історія [6] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Історія замку Ліхтенберг [7] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Замок Ліхтенберг [8] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Міська церква Дармштадта [9] [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Hans-Joachim Böttcher: Lobesan (eigentl.: Prinzessin von Württemberg ..., Eleonore)", in: Bedeutende historische Persönlichkeiten der Dübener Heide, AMF - Nr. 237, 2012, стор. 62–63.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вюртемберг [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Елеонори Вюртемберзької [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Йоакіма Ернста Ангальтського [Архівовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Георга Гессен-Дармштадтського [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
