Елеонора Джорджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Джорджі
італ. Eleonora Giorgi
Кадр з фільму «Оксамитові руки» (1979)
Кадр з фільму «Оксамитові руки» (1979)
Народилася 21 жовтня 1953(1953-10-21) (68 років)
Рим, Італія Італія
Громадянство Італія Італія
Діяльність кінорежисерка, акторка, сценаристка, кінопродюсерка, кіноакторка
Роки діяльності 1971 — донині
У шлюбі з Angelo Rizzolid і Massimo Ciavarrod[1]
Брати / сестри Lamberto Giorgid
IMDb nm0320395
Нагороди та премії
Срібна стрічка (1982)
Давид ді Донателло (1982)

CMNS: Елеонора Джорджі у Вікісховищі

Елеонора Джорджі (італ. Eleonora Giorgi; 21 жовтня 1953(19531021),Рим, Італія) — італійська акторка, режисер, продюсер. Секс-символ 1970-х, володарка премії «Давид ді Донателло» (1982).

Життєпис[ред. | ред. код]

Елеонора Джорджі народилася в Римі в родині англійського походження (її бабуся по батькові була з Лондона)[2] та угорського (з боку матері).[3]

Двадцятирічна Елелонора Джорджі в фільмі «Історія замкової монахині» (1973).

Вперше на великому екрані Елеонора Джорджі з'явилася в епізодичній ролі Мейд у фільмі «Чорне черево тарантула» (1971). Знявшись у фільмі «Рим» Федеріко Фелліні, в «Історії усамітненої монахині», фільмі еротично-монастирського жанру, де вона відзначилася з Катериною Спаак, Елелонора дебютувала як провідна актриса 1973 року. Наступного року вона знялася в еротичному фільмі «Аппасіоната», де зіграла у тандемі з Орнеллою Муті, в ролі малолітньої спокусниці стоматолога, батька її подруги. У тому ж році вона позує повністю оголеною для італійського видання журналу Playboy.

Елеонора Джорджі в фільмі «Моїй дорогій мамі на день народження» (1974).

Після кількох фільмів, жанру італійської сексуальної комедії, вона починає зніматися в драматичних ролях у фільмах «Агнеса помирає» (1976) та «Спіраль туману» (1977); у 1979 році Елеонора знялася у фільмі «Чоловік на колінах» Даміано Даміані та у фільмі «Забути Венецію» Франко Брусаті, але пізніше знов відновлює кар’єру в комедійних фільмам, часто в парі з відомими інтерпретаторами італійської комедії вісімдесятих такі як Ренато Подзетто («Моя дружина – відьма»), Карло Вердоне (Бороталко, одна з його найуспішніших інтерпретацій для широкої публіки, нагороджена Давидом ді Донателло), Джонні Дореллі та Адріано Челентано, з яким вона знімалася в «Оксамитових ручках» (1979) та «Гранд-готель „Ексельсіор“» (1982).

Джорджі (ліворуч) з головним актором фільму «Розчарування» (1974)

У 1979 вийшла заміж за видавця Анджело Ріццолі, розлучилася в 1984 р.

У 1980 році вона записала пісню «Magic» для саундтреку до фільму «Моя дружина – відьма», написаного Детто Маріано, яка так і не була видана на диску. Працює на радіо протягом 19841986 рр. та на телебаченні, беручи участь у різних шоу та ток-шоу, включаючи Un disco per l'estate у 1983 році та у двох виданнях Sotto le stelle. Також ,бере участь у численних фільмах-блокбастерах, таких як «Казкові руки» (1983), «Смак моря 2 ― Рік потому» (1983), «Давайте прояснимо» (1984), «Джованні Сенцапенсієрі» (1985), «Лисиця» (1988) і «Однокласники» (1988).

У 1988 році пішла з кіно, жила з сім'єю і дітьми на фермі.

У 1990-х і 2000-х роках її діяльність як актриси була зосереджена переважно на телебаченні, де вона брала участь у кількох успішних серіалах, таких як «Смерть відьми», «Дядько Америки», «Я Чезароні».

У 1993 вийшла заміж за італійського актора Массімо Сіварро, розлучилася у 1996 році.

У 2003 році вона дебютувала своїм фільмом «Чоловіки та жінки, кохання та брехня», у головній ролі зняла Орнеллу Муті, свою головну суперницю у комедіях 1980-х років. У 2008 році дебютувала як театральна актриса в комедії «Квітка кактуса» П’єра Баріє та Жан-П’єра Греді, режисер Гульєльмо Ферро.[4] У наступні роки знімається в «Двоє непереборних хлопчиків та свекрухи на межі нервового зриву».[5]

У 2009 році вона зняла свій другий фільм «Останнє літо», який вона продюсувала разом зі своїм другим колишнім чоловіком Массімо Чаварро, одруженим після розлучення з видавцем Ріццолі.

Після кількох років перерви, у 2016 році Елеонора Джорджі повертається, щоб знятися у двох фільмах: «Мій батько Джек» Тоніно Дзангарді та «Очікування та зміни», а також є головним героєм епізоду кримінального телесеріалу «Дон Маттео». Вона також продовжила свою діяльність як радіоведуча на Rai Radio 2.

У 2018 році вона бере участь телевізійній програмі «Танці з зірками». Після того, як вона заявила, що її не цікавлять маленькі ролі, які кінематограф відводить актрисам свого віку, вона продовжувала віддавати перевагу телебаченню, щоб підтримувати стосунки зі своєю аудиторією.[6]

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1974 році актриса була під слідством через смерть свого хлопця трохи старше сімнадцяти років Алессандро Момо в аварії, в якій він керував мотоциклом Honda CB 750 Four, який вона позичила йому перед поїздкою. Молодий чоловік ще не мав кваліфікації керувати транспортним засобом, відповідно до чинних на той час правил, які передбачали повноліття у двадцять один рік.

У 1979 році Елеонора Джорджі вийшла заміж за видавця Анджело Ріццолі. У березні 1980 року у них народився син Андреа. Вони розлучилися в 1984 році після скандалу Propaganda Due, в результаті якого Ріццолі був заарештований. Суд Мілану відніс половину доходу від продажу частки Ріццолі Джорджі.[7] Згідно з тим, що повідомляється в її біографії, на місці іншої та в деяких телевізійних інтерв'ю наприкінці вісімдесятих років Джорджі вважала за краще піти від світу кіно через важкі моральні судження, висловлені громадською думкою та виразниками великого екрану саме стосовно цієї справи, яка мала серйозні наслідки на людському та професійному рівнях[8], фактично виключаючи її у будь-якій можливості отримати важливі ролі в кіно, але, і перш за все, присвятити себе особистому життю від уваги.[9][10]

В інтерв'ю з Піппо Баудо в епізоді від 2 жовтня 2016 року, крім того, що вона оприлюднила короткий флірт з актором Ворреном Бітті в 1982 році, Елеонора заявила, що у неї була серйозна залежність від героїну, яка розпочалася в 1974 році після смерті її тодішнього хлопця Алессандро Момо та була зупинена від шлюбу з Ріццолі.[8][10]

В інтерв'ю газеті La Verità 2021 року вона заявила, що не погодилася вести «Фантастіко 3» і що відмовилася від жіночих головних ролей у «Парк Горького» та «Я, К'яра і Похмурий» на користь Йоанни Пакули та Джульяни Де Сio.[11]

Після розлучення з Анджело Ріццолі Джорджі стала романтично пов'язана з актором Массімо Чаварро, познайомившись на знімальному майданчику «Смак моря 2 ― Рік потому». Вони одружилися в 1993 році, у 1991 році у Джорджі народилася друга дитина ― Паоло Чіаварро.

Після розлучення з Чіаварро, яке відбулося в 1996 році, вона була заручена до 2007 року з відомим романістом Андреа Де Карло.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фільми, серіали:

Назва фільму Рік
Чорне черево тарантула

(італ. La tarantola dal ventre nero)

1971
Рим (італ. Roma) 1972
Три мушкетери на Дикому Заході

(італ. Tutti per uno… botte per tutti)

1973
Історія усамітненої монахині

(італ. Storia di una monaca di clausura)

1973
Аппассіоната (італ. Appassionata) 1974
Поцілунок (італ. Il bacio) 1974
Дорогій мамочці в День народження

(італ. Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleannо)

1974
Розчарування (італ. La sbandata) 1974
Жити заради кохання (італ. Conviene far bene l'amore) 1975
Вільні, озброєні і небезпечні (італ. Liberi armati pericolosi) 1976
Агнеса помирає (італ. L'Agnese va a morire) 1976
італ. L'ultima volta 1976
Собаче серце (італ. Cuore di cane) 1976
італ. Disposta a tutto 1977
Спіраль туману (італ. Una spirale di nebbia) 1977
італ. Castigo 1977
італ. Ça fait tilt 1978
італ. Suggestionata 1978
італ. 6000 km di paura 1978
італ. Non sparate sui bambini 1978
італ. Dimenticare Venezia 1979
Чоловік на колінах (італ. Un uomo in ginocchio) 1979
Оксамитові ручки (італ. Mani Di Velluto) 1979
Пекло (італ. Inferno) 1980
італ. Mia moglie è una strega 1981
італ. Nudo di donna 1981
італ. Borotalco 1982
італ. Oltre la porta 1982
Гранд-готель «Ексельсіор» (італ. Grand Hotel Excelsior) 1982
італ. Mani di fata 1983
італ. Sapore di mare 2 - Un anno dopo 1984
італ. Vediamoci chiaro 1984
італ. Notti e nebbie 1984
італ. Yesterday - Vacanze al mare 1985
італ. Giovanni Senzapensieri 1986
італ. Atto d'amore 1986
італ. Lo scialo 1987
італ. Il volpone 1988
італ. Compagni di scuola 1988
італ. Festa di Capodanno 1988
італ. Addio e ritorno 1995
італ. Morte di una strega 1995
італ. Uno di noi 1996
італ. Mamma, mi si è depresso papà 1996
італ. Lo zio d'America 2002
італ. Provaci ancora prof! 2007
італ. SoloMetro 2007
італ. I Cesaroni 2009
італ. Carlo! 2012
італ. My Father Jack 2016
італ. Attesa e cambiamenti 2016
італ. The Paolella Connection 2016
італ. Don Matteo 2016
італ. La mia famiglia a soqquadro 2017

Як режисер і сценарист:

Продюсер:

Театр[ред. | ред. код]

Телевізійні програми[ред. | ред. код]

Радіо[ред. | ред. код]

  • Il mattiniere (Rai Radio 2, 1976);
  • Varietà, varietà (Rai Radio 1, 19841986);
  • Effetto notte - Il cinema come non l'avete mai sentito (Rai Radio 2, 20152017).

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.tio.ch/people/gossip/1336942/massimo-ciavarro-e-il-dolore-per-la-fine-del-matrimonio-con-eleonora-giorgi?mr=1&ref=
  2. Lucca: Eleonora Giorgi presenta il suo libro dal titolo "Nei panni di un'altra" (Mondadori Electa) - culturiachannel.itculturiachannel.it. web.archive.org. 27 листопада 2016. Процитовано 26 серпня 2021. 
  3. «Guardo Roma come una straniera». www.iltempo.it (італ.). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 26 серпня 2021. 
  4. Emilia Costantini, La debuttante, 12 dicembre 2008, p. 15
  5. “Suoceri sull’orlo di una crisi di nervi”: la nuova commedia brillante di Gianfranco D’Angelo ed Eleonora Giorgi. web.archive.org. 24 лютого 2018. Процитовано 26 серпня 2021. 
  6. Eleonora Giorgi, Nei panni di un'altra, Milano, Mondadori Electa, 2016.
  7. È morto a Roma Angelo Rizzoli, in carcere fino agli ultimi giorni. Fi e Pd: ora riformare la giustizia. Il Sole 24 ORE (італ.). Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2021. 
  8. а б Eleonora Giorgi, la confessione: «Sono stata prigioniera dell'eroina». www.ilmessaggero.it (італ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. 
  9. Effetto Notte Serata d'onore con Eleonora Giorgi (uk-UA). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. 
  10. а б https://www.ilsussidiario.net/redazione (2 жовтня 2016). Eleonora Giorgi / Ospite da Baudo per parlare della dipendenza dall'eroina. Lo sfogo prima di andare in studio (Domenica In, puntata 2 ottobre 2016). IlSussidiario.net (італ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. 
  11. Eleonora Giorgi: «Quel super corso di cinema con Manfredi». La Verità (італ.). 14 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]